Кривавий слiд
Ця iсторiя, що хочу вам розповiсти, немає нiчого спiльного з детективом, чи жахливою подiєю - це iсторiя мого життя.
Все починалося доволi банально. Я як iншi живi iстоти народився. Здавалося б нiчого дивного, але менi вже почало щастити - я народився в кращих традицiях тодiшнього суспiльства з випередженням, тобто на два мiсяцi ранiше. А далi, цього я до речi не пам’ятаю, мене чекав цiкавий перiод очiкування, вищi сили, тобто Бог, визначалися з моєю подальшою долею. Ще декiлька мiсяцiв я "кантувався" в тому мiсцi де народився (пологовий будинок). А потiм за волею долi мене помiстили у суспiльство. Суспiльство – дружньо-вороже об`єднання подiбних тобi, якi проте в кiнцевому результатi думають лише про себе.
Проте не потрiбно так узагальнювати суспiльнi процеси тому, що до рокiв семи моє спiлкування з суспiльством було обмежене, мене оминув дошкiльний виховний заклад (дитячий садок) з лiтературною назвою "Золота рибка". Пощастило.
Менi важко розмiрковувати i аналiзувати ту користь яку вiн дає, але селянсько-колгоспне виховання моїх родичiв, плюс свiже коров’яче молоко мало бiльше користi. Дитячi спогади не затьмаренi тим, що тебе вранцi пiднiмають i тягнуть у чарiвну в’язницю "Золота рибка". Я вранцi не прокидався як бiльшiсть моїх однолiткiв. Спiлкування з природою надало моїй свiдомостi якихось мрiйливих вiдтiнкiв сподiвання на щасливе майбутнє в соцiалiстичному суспiльствi.
Настало лiто. Липень. Менi виповнилося сiм i я вже бiльше не мав змоги ховатися вiд спiльноти. У вереснi на мене чекала школа. Школа - джерело знань, у якому все зводилося до того щоб виховати вiдчайдушного ленiнця. I кому потрiбнi твої мрiї, бо "великий Ленiн" заповiдав: "Вчитися, вчитися, вчитися…". Вчилися. Але i тут менi щастило. Чи то за примхою долi, чи з волi моїх батькiв, мене посадили за першу парту, так би мовити ближче до знань. Вiдразу скажу, що це не допомагало. Дуже страждав зi мною мiй батько: йому дуже хотiлося виховати з мене людину без високопарних приставок на кшталт "жовтеня" - жовторотик, "пiонер" – перший, "комсомолець" – наставник над першими та другими. Доля познущалася з мене не на жарт: я став - "жовторотиком". Туди брали всiх. "Пiонером" – мене зробили як комплiмент, хоча i тодi вже я сумнiвався у величних iдеях "Мира, равенства, братства" – мовою оригiналу. З комсомолом не судилося - не взяли: вiрнiше вже не було куди брати - розвалилася система. Пощастило.
