01.09.2013 14:34
Без обмежень
139 views
Rating 5 | 2 users
 © Якобчук Павло

Кривавий слiд

Ця iсторiя, що хочу вам розповiсти, немає нiчого спiльного з детективом, чи жахливою подiєю - це iсторiя мого життя.

Все починалося доволi банально. Я як iншi живi iстоти народився. Здавалося б нiчого дивного, але менi вже почало щастити - я народився в кращих традицiях тодiшнього суспiльства з випередженням, тобто на два мiсяцi ранiше. А далi, цього я до речi не пам’ятаю, мене чекав цiкавий перiод очiкування, вищi сили, тобто Бог, визначалися з моєю подальшою долею. Ще декiлька мiсяцiв я "кантувався" в тому мiсцi де народився (пологовий будинок). А потiм за волею долi мене помiстили у суспiльство. Суспiльство – дружньо-вороже об`єднання подiбних тобi, якi проте в кiнцевому результатi думають лише про себе.

Проте не потрiбно так узагальнювати суспiльнi процеси тому, що до рокiв семи моє спiлкування з суспiльством було обмежене, мене оминув дошкiльний виховний заклад (дитячий садок) з лiтературною назвою "Золота рибка". Пощастило.

Менi важко розмiрковувати i аналiзувати ту користь яку вiн дає, але селянсько-колгоспне виховання моїх родичiв, плюс свiже коров’яче молоко мало бiльше користi. Дитячi спогади не затьмаренi тим, що тебе вранцi пiднiмають i тягнуть у чарiвну в’язницю "Золота рибка". Я вранцi не прокидався як бiльшiсть моїх однолiткiв. Спiлкування з природою надало моїй свiдомостi якихось мрiйливих вiдтiнкiв сподiвання на щасливе майбутнє в соцiалiстичному суспiльствi.

Настало лiто. Липень. Менi виповнилося сiм i я вже бiльше не мав змоги ховатися вiд спiльноти. У вереснi на мене чекала школа. Школа - джерело знань, у якому все зводилося до того щоб виховати вiдчайдушного ленiнця. I кому потрiбнi твої мрiї, бо "великий Ленiн" заповiдав: "Вчитися, вчитися, вчитися". Вчилися. Але i тут менi щастило. Чи то за примхою долi, чи з волi моїх батькiв, мене посадили за першу парту, так би мовити ближче до знань. Вiдразу скажу, що це не допомагало. Дуже страждав зi мною мiй батько: йому дуже хотiлося виховати з мене людину без високопарних приставок на кшталт "жовтеня" - жовторотик, "пiонер" – перший, "комсомолець" – наставник над першими та другими. Доля познущалася з мене не на жарт: я став - "жовторотиком". Туди брали всiх. "Пiонером" – мене зробили як комплiмент, хоча i тодi вже я сумнiвався у величних iдеях "Мира, равенства, братства" – мовою оригiналу. З комсомолом не судилося - не взяли: вiрнiше вже не було куди брати - розвалилася система. Пощастило.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.10.2013 22:51  © ... 

Дякую за Вашу оцінку. 

 03.09.2013 01:52  © ... => Володимир Пірнач 

"пощастило" це ставлення до оточуючого 

 02.09.2013 11:39  Володимир Пірнач => © 

Несподіване закінчення :)
Цікаво. 

 01.09.2013 13:58  © ... => Тетяна Ільніцька 

Буде мати. дякую за підтримку. 

 01.09.2013 13:25  Тетяна Ільніцька => © 

Так. Пане Павло, ось я так розумію ви подали уривок Вашої прози? Чи це лише початок, і оповідь має продовження? 

Публікації автора Якобчук Павло

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо