БУСЛІВ СУД
з рубрики / циклу «Буслів суд»
“Грузецькі оповідки” — літературно опрацьовані
сюжети легенд і переказів мешканців с. Грузького
Макарівського району Київської області.
Тепер лелеки у Грузькій гніздяться здебільшого на старих електричних стовпах, до яких люди приладнують колеса від возів. А колись гніздилися вони на столітніх покручених деревах, що пам’ятали якщо не київських князів, то козаків — безсумнівно. На одному такому дубові навесні звила гніздо пара лелек. Діти назвали їх Лелем і Ладою. Красиві, горді птахи були їхніми улюбленцями. Вони вдвох або повільно ходили Брусилівським шляхом, або низько кружляли над селом і зовсім не боялися людей. Малеча навіть збудувала для лелек годівницю.Скоро у Леля й Лади з’явилися пташенята. Мати сиділа з ними, а батько годував усіх зі свого великого червоного дзьоба. Якось уночі здійнялася над Грузькою велика буря. Злива стояла стіною, гуркотів грім, а небо повсякчас різали блискавки. Одна з них раптом влучила в дуб, на якому гніздилися лелеки. Вмить він розчахнувся, і величезна гілка накрила гніздо. Уранці, коли буря вщухла, діти побачили Леля, який кружляв навколо старого розчахнутого блискавкою дуба і бив крилами ненависну гілку. В гнізді плакали пташенята…
Грузецькі чоловіки як могли швидко прибрали товсту відламану гілку з гнізда. Пташенята вціліли, а їхня мати, що, схоже, під час зливи накрила їх крилами, уже заклякла. Гілляка вбила її. Чоловіки зняли Ладу і поховали, а Лельо заходився годувати пташенят…
— Шкода його, — сказав дядько Захар, — доживатиме останнє літо до буслового суду. Улелек, кажуть, — лише одна пара на все життя. І якщо хтось із них після літа зостається сам, його у вирій не пускають.
* * *
Є на горбку в Обирках кругленьке маленьке болітце, що наповнюється водою, лише колитануть сніги. А коли з дерев починає падати листя, воно вщент заповнюється буслами, які злітаються звідусіль. Тут вони проводять “буслів суд” — визначають, кого брати до вирію, а кого ні. Лельо покірно стояв, коли інші лелеки, стукаючи дзьобами, підкидали його крилами. Щоразу їхні удари були дедалі відчутніші, й зрештою він упав, забитий до смерті. Не може летіти до вирію той, хто не вберіг свою пару. Такий суворий буслів суд.
