21.11.2013 13:45
Без обмежень
361 views
Rating 5 | 3 users
 © Віктор Насипаний

У ЛІКАРЯ

- Лікарю! Що мені робити? У мене щось із головою коїться. Здається, що живу не в тому світі. Кругом одні звірі. Цілими днями кручуся, як білка в колесі. А мене ніхто не розуміє.

Зранку буджу малого, а той кричить: я не жайвір, я сова. Чоловік теж зранку нити починає. Бо не встигає. Треба їм їсти дати, бо жеруть, як піраньї. А гризуться між собою, як вовки. Вибігаю в половині і мчу, як лось, до тролейбуса. Бо маршрутки не стають. Там усіх, як тюльки, напхано. Ледве влізаю. Голова тут. Сумка - теж. Задня частина десь застрягла в дверях. І ніхто й не посунеться. Став собі дядько в проході і ні гу-гу. Сам конкретний, як бегемот. А мозок, певно, мізерний, як у штрауса. Бо навіть оком не повів. Стою, терплю. А та стара фіра з рогами повзе, як черепаха. Ну як тут терпіти, скажіть!

Прибігаю на роботу, а там вахтерка, як папуга. Перепустки, перепустки. Та вона ж усіх, як свої п’ять пальців знає. Але вперта, як баран! А тут іще начальник зранку починає. Вчепиться, як собака в кістку, і гарчить. Він взагалі-то недурний. Не те, що якийсь віслюк. Але принциповий. Хоча трохи козел. Тому що жінка йому роги ще із колишнім шефом наставила. Тепер і ми мучимося. Літаю цілий день дурна, як муха. Скачу, як коза дика по тих сходах. Туди – сюди. Туди – сюди. Мушу щось робити, бо інші – барани баранами. То ж я й тягну все сама, як та коняка.

Набігаюся за цілий день, як собака. То приходжу додому взагалі ніяка. Зла, як пантера. А вдома знов купа роботи. Я ж не роздеруся, як та мавпа. Мушу, як віл, все тягнути. Прийду голодна, як удав. Нахапаюся чогось швидко, як свиня. І до роботи. Годину – дві варю, перу, мию,чищу, в черзі стою. Думаю тільки, як би лягти, як той ведмідь, у свою барлогу, добратися до ліжка. А чоловік, як бик, на дивані. Напхається, як хом’як, і лежить. Тільки газета і телевізор. Хіба сміття винесе. Ті полягають, тоді я вже тихо, як миша, крадуся в ліжко. А чоловік тільки оком кліп. Кицю, рибко, а ти нічого не хочеш? Тебе голова не болить? І що ви скажете, лікарю? Де мої нерви?

- Ну що я можу вам сказати, шановна. Не життя у вас, а якийсь звіринець …




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.11.2013 17:06  Тетяна Чорновіл => © 

:)))))))))))))))))))))))))
Це не Вашої дружини монолог? )) 

 21.11.2013 03:10  Каранда Галина 

до ветеринара, значить... 

Публікації автора Віктор Насипаний

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо