ЧОГО ХОЧЕ ЖІНКА або РЕЦЕПТ ЩАСТЯ
Хтось мудрий сказав: жінка хоче одного – весь час чогось іншого. От попробуй жінці догодити. У мене он романтичний настрій. Приходжу додому і кажу: що завгодно для тебе зроблю. Хочеш зірочку з неба? А ти, Галю, що? Піди он сміття винеси і заодно картоплі принеси з підвалу.
Хто брехун? Та я майже найчесніший чоловік на світі. Ну, може, Андрій трохи чесніший. Золото - чоловік! Хто бреше? Він бреше? Та не може бути! Казав Ірі перед весіллям, що в ліжку він король і почуває себе, як риба у воді? І що, збрехав? Це неправда! Навпаки. Тепер із ліжка майже не вилізає. Цілими днями може спати. Але головне - він її любить.
Ну хто сказав, любов зла - полюбиш і козла? По-перше, він не козел, а Цап. А попав, що називається , ні за цапову душу. Обкрутила молодиця. Оженила на собі. Забрала гроші, хату, машину. А тепер каже: терпи. Чоловіки - це, як кіно. А я не можу щодня одне й те саме кіно дивитись. Я хочу різноманітності. Або терпи, або тікай! А ти кажеш - чоловіки, чоловіки.
Ти знаєш, що чоловіка треба берегти, шанувати, не нервувати. Бо, як на хімічному досліді, може нагрітися, розпектися від нервів і випаруватися.
- Ліпше жінку не нервувати. Бо буде так, як із Миколою. – А що з Миколою? - Його Надя вже тиждень на кухню не пускає. – А чого знаєш? Бо питала його в ліжку про подружній обов’язок. А він їй і каже: обов’язки - це, як борги. А віддавати борги увечір – погана прикмета. Давай спи. Тепер тиждень його не годує. Це ж теж ніби обов’язок.
- Галю! А ти мене теж обманула. Казала, що нянька гарна буде. Майже еталон. А де тут еталон? Я думав модельної зовнішності - 60-90-60. А тут прийшла модель шістдесятих років, із раритетним кузовом. - Бо нам треба няньку для дитини, а не для тебе. Еталон йому треба. То так, як наш автобус «ЕТАЛОН». Ні переду, ні заду. 60-90 їде, а ламається, як дівчинка.
А ти що хотів? Щоби ноги від вух, як у тих швабр, що по сцені ходять? А так не буває. У тебе он, Василю, і ноги не такі , і руки не туди. На себе подивись. Ти восьминога бачив. От тобі і ноги від вух. І голова у задниці. І все росте: і руки, і ноги, як у багатьох чоловіків, із одного місця. Ти правильно подумав.
- Василю! У жінці має бути щось яскраве, оригінальне, шикарне. Тільки треба шукати. Яскраве плаття, оригінальна зачіска, шикарна шубка. – Галю! Але це в ідеалі. А в реальності – у жінки тільки бджоли в голові, які гудуть і гудуть одне і теж: треба грошей на те, те і те.
- Значить, треба шукати в жінці щось хороше. Таке, щоб тягнуло тебе магнітом. – Щось хороше? І щоби магнітом тягнуло? Є таке! Але воно у мене тільки в холодильнику. Постійно туди тягне за чимось хорошим.
- А що ти хочеш? Жінкам треба сильних, мужніх, надійних. Щоби їх на руках носили. А ви? - Що, ми? Он сусід Ігорко точно так і думав. Він здоров’ям то не дуже. Але подумав. Щоб жінку на руках носити, треба , щоби вона була невеличка. Саме таку і шукав у інтернеті. Знайшов одну, зріст – метр шістдесят, а та пише, що в неї великі фінансові запити. Інша такого ж зросту, але відразу вказала, що має пояс по карате. То, певно, натякає, що бідний він буде. А третя, ніби ідеал. Очі чорні, волосся довге, зріст 155, а вага пише ще менше - 120 кеге. Майже Дюймовочка. От він і ходить сам.
- Може, йому іншу треба. Не фігурову, а із головою? – Не треба йому з головою. Він сам з головою не дружить. А безголові паруються краще.
- Ну тоді нехай навчиться робити компліменти. Ти ж мені колись такі компліменти казав. – Ага. Ти знаєш, Вася он своїй комплімент видав. Ти, каже, мені нагадуєш царівну. Але не просту, а царівну-жабу. – Що, така загадкова і красива? – Та ні. Холодна і багато квакаєш не те і невпопад. Тепер тиждень не говорять через такий комплімент.
А що тут такого? У кожного свій рецепт щастя і укріплення сім’ї. Хтось недурний казав, що сім’ю тримає жінка або гаманець. Або ж і те, і те вкупі!
