Тещина хитрість
Жила вона разом з ними. Якби не її зажерливість, то, може, лежав би Петро з Марусею десь на берегу моря, а не з граблями серед скошеного поля у тридцятиградусну спеку. Килина Трохимівна сама ж на поле ні ногою, за спину хапається, йойкає. Вдає, що радикуліт мучить. А сама думає: «Ага, хіба якесь сіно дорожче за власне здоров’я? Вони молоді – нехай і працюють!» Ті лишень з хати, а вона з дивана скочила і швиденько до телевізору, серіал дивитися.
Не витримав Петро такої тещиної хитрості. Такий сердитий, аж зуби скриплять. Прийшов до хати по стару ряднину, щоб сіна принести худобині. Та й чує, як з вікна долинають нерозбірливі звуки. Підкрався тихенько і крадькома через вікно заглядає. Як дивиться, а теща стоїть та так пританцьовує перед телевізором, намагається вжитися у роль героїні фільму.
Не помітив Петро, як стали розширюватися від злості його ніздрі. Очі наллялися кров’ю, мов у бика, а розум потьмарився. Він поліз на горище зі швидкістю людини-павука, на ходу змітаючи глиняний посуд, до речі той, що теща перепила в день їхнього весілля, та й висмикнув антену. Телевізор зашипів, затріщав, аж на горище доносився той неприємний звук. Що не робила, де тільки не крутила теща - а телевізор не працює.
Петро, обтрусившись від вапна, яким було побілене горище, закинув на плече ряднину, та й пішов назад у поле. Наступного дня помістив у районній газеті оголошення про продаж живності. «Хоч на старості літ з Марусею в Турцію злітаємо, - подумав Петро, - а тещу на господарстві залишимо». Адже радикуліт у Килини Трохимівни одразу пройшов після того, як зламався телевізор. Довго бурчала вона, почувши про поїздку Петра і Марусі на курорт. Та згодом змирилася, бо ж зять пообіцяв телевізор полагодити.