Нам
Нехай той шлях важкий, нехай тернистий!
Але хіба тоді квіток шукать,
Коли тебе, твій любий образ чистий
Несхнучі сльози тяжко туманять?
Коли твій геній навіть променистий
Онемощів і почина згасать?
О ні, того скарають муки люті,
Хто зможе в час такий тебе забути!
В біді твоїй рідніша ти мені;
Самійленко Володимир - УКРАЇНІ
Але хіба тоді квіток шукать,
Коли тебе, твій любий образ чистий
Несхнучі сльози тяжко туманять?
Коли твій геній навіть променистий
Онемощів і почина згасать?
О ні, того скарають муки люті,
Хто зможе в час такий тебе забути!
В біді твоїй рідніша ти мені;
Самійленко Володимир - УКРАЇНІ
Порозбігались думки і не знаходять відповідностей логіки ніде, тому той запитую усіх мені знайомих і майже відомих патріотів, що ж це таке відбувається? Кого підтримувати? Кого цькувать?
Але ніхто не відповідає однозначно, адже усі ми перебували, -ваємо у цих свавільно-роздільних подіях – спочатку піднесення, далі страх, а тоді цілковита розгубленість.
Та одне точно збіглось у них – оскільки вогонь надії в очах не зник, а звук не стих, бо ми не з тих, що гнуться, лякаються і головою б’ються. Ми – українці, нащадки князів та козаків, ми кріпимо міць, не чекаючи змін, кращих днів, якихось часів, з нами наша сила-земля, і слава її не вмре від підступа ворога!
