Зраджені пісні
Жила собі дівчина. Красуня. Добра душа.
Складала пісні про коханого. Про того, що ніс службу на далекому кордоні.
З високого берега вдивлялась у далечінь.Співала пісень.
Милий чув усі слова. Усі пісні. Серцем чув.
Надихало його кохання, надихала кохана.
Згодом ці пісні співала уся країна.
Перемогли ворога. Лютого.
Повернувся хлопець. Зберегла дівчина кохання, як обіцяла.
Одружилися…
Діточки – дочки, синочки, онуки, онучки…
Та знайшовся один ( чи то син, чи то онук, чи правнук). Якийсь не такий.
Збився на манівці. Людей кривдить. Братів убиває. На жінок, дітей не зважає..
Батьків ганьбить, світлу пам’ять у болото топче…
Скажете – так не буває!? На жаль:
Дівчину – красуню звуть : “Катюша”,
А отой… - “Град”!
І не має значення хто він: син, онук, чи правнук.
Все одно – ВИРОДОК!
