Українській пісні
Пісне моя українська, найкраща у світі,
Солов`їний спів душевний в сонячнім зеніті.
Всі ті ноти, всі акорди, жайворонка співу,
Серце ранить, душу крає, музика та - диво.
Очі плачуть, сльози ллються і душа страждає,
Україна - ненька наша, пісню ту бажає.
Про коника вороного, що в діброві скаче,
Дівчинонька молодая за козаком плаче.
Сльози свої дрібнесенькі за ним проливає,
Тільки свого миленького щиро так кохає.
Про козаків та гетьманів, що в похід ходили,
І за волю України ворога побили.
Проливали кров червону, густу і гарячу,
Не за одним козаченьком чорний ворон кряче.
Пісне моя прекрасная, українська, мила
І кохати вірно й ніжно молодих ти вчила.
Нічка темна, місяць світить, зірка в небі ясна,
Гарна верба та калина, Вкраїна прекрасна.
Під вербою дівчинонька коханого ждала,
Та за свого миленького Господа благала.
І про матір сивенькую пісні ті складали,
Про любов її до діток піснярі казали.
Матір мила, сива леле, сизая голубка,
Ти не плач і не журися, витри сльози хутко.
Всю любов свою віддала своїм дітям щиро,
І просила в Бога щастя, радості і миру.
А твої сини-солдати на фронтовім полі
Віддавали життя своє, крові й сліз доволі.
Рушничок, верба, калина, вишиті сорочки,
По всім світі квітуються вірні сини й дочки.
Україно, мила моя, моя рідна мати,
І тобі найкращу пісню хочеться співати.
Пісне моя українська, божеє створіння,
Народ серцем промовляє душевне видіння.
Пісне – музо солов’їна, ти - душа народу,
Линеш вічно, величаво від роду до роду.
с. Нижні Станівці Чернівецької області, 11.05.13
.gif "{#}")