Жаль...
Холодно. Під ногами мокрий сніг, хоча він більше схожий на манну небесну, яку необачно потоптав голодний люд.
Зверху небо кольору туману,небо плаче. Довкола місто, хаос, суєта.Усі кудись біжать, поспішають…
Ні. Не так. Все мало бути не так. Я забула,забула попрощатися.
Жаль, що я більше не зможу сказати тобі прощай, подивитися в очі, а після просто піти.
Жаль, що ти так і не дізнаєшся,що цей сніг дивного сірого кольору для тебе. Ба навіть більше, ти так і не дізнаєшся, що це не сніг зовсім, це попіл. Це для тебе був спалений Рай.
Жаль, що ти так і не дізнаєшся про те, що щоночі ти ніжишся на перинах набиваних пір`ям ангелів. Це для тебе всіх ангелів було вбито.
Жаль, що ти так і не дізнаєшся чому зорі сяють так яскраво. Це для тебе всі зорі були позбирані.
Жаль, що ти так і не дізнаєшся куди ділися квіти. Бо ти звик дивитися вверх і не помічаєш, що вони устеляють тобі дорогу. Це для тебе всі квіти були зірвані.
Жаль, що так і не дізнаєшся правди про лебедів, бо ж не самі вони об землю розбивалися. Це для тебе всіх лебедів було знищено.
Жаль, що ти так ніколи й не знайдеш дороги назад. Це для тебе всі ліхтарі було вимкнено.
Жаль, що ти вже ніколи не побачиш голубів. Це для тебе їх всіх було зарізано.
Жаль, що ти так і не дізнаєшся чому небо плаче. Це через тебе в неспокої воно.
Жаль, що ти так і не дізнаєшся всього. Жаль, що ти так і не зрозумієш. Мені тебе просто жаль…
