Мені здається часом, що минає
Пливе кудись у далечінь
Оте нетлінне і безкрає
Бажання нових відчуттів
Воно либонь уже згасає
Не дивлячись на юний вік
З-за обрію вже тінь світає
І тиша раз-у-раз кричить
Ось так бездумно пролітає
Єдина й неповторна мить
Та ні, жаринка в грудях ще палає,
А значить і вогонь не стих.
Він вітру подиху чекає,
Щоб знов засяять з повних сил.
Бо завжди всьому є причина.
Не має вічності без плину,
Не має речення без слів,
Нема бажання без пориву,
Нема жаринок без вогнів.
Ужгород, 18.06.2010
