Светрик
з рубрики / циклу «Не хочу стояти осторонь (Революція гідності)»
Сьогодні Україна стукала в кожні двері.
Вона просила лише теплого светрика для її синочка.
Він трохи змерз останньої ночі.
В окопі сильно не нагрієшся.
Хіба що від бомби.
Але вона не хотіла йому ТАКОГО порятунку від холоду.
Тому ходила по людях і просила:
«Дайте светрика».
А вони лише співчутливо хитали головами і зачинялися.
Засмутилася Україна і пішла собі дорогою.
Не йди, Україно!
Візьми моє серце.
Воно гаряче
І воно тепер – твоє.
Напряди з нього стільки светриків, скільки треба,
Для усіх тих, хто воює за нас, аби нам зараз було тепло.
А якщо вистачить мого маленького сердечка,
Випряди з нього ще один светрик,
Піди на передову і знайди Жінку з небесним поглядом.
І скажи Їй:
«Божа Матір,
Візьми цього светрика.
Тобі теж, певно, холодно
Стояти тут за Україну».
