Не хочу зими
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Зима, зима! Скрипучим боєм
Вдягла дерева в сивину…
Навіщо нам вона з тобою –
Я, певне, досі не збагну.
Весна – звичайно. Тепле літо,
М’яка осіння даль степів…
Тоді ж-бо хочеться любити
І відпускати голубів!
А зими – нащо? Недостатньо
Терпкого холоду із душ?
Ми ж стали наче безпорадні,
Ще й сваримось тепер чимдуж.
Я не забуду й нашу осінь,
І літо, й теплу синь весни…
Але – навіщо біла просинь,
Холодна просинь сивини?
Як відчуваю – в пік морозів
Таки залишуся сама.
Я хочу нашу світу осінь.
Не хочу, щоб прийшла зима.