29.10.2014 23:25

18+

375

10 | 10

 © Оля Стасюк

Пісня Донбаської чайки

з рубрики / циклу «Не хочу стояти осторонь (Революція гідності)»

Я не жінка тобі, не матір, 

Не сестра із піснями лелечими.

Ти пізнаєш мене, солдате:

Я – та чайка, що квилить ввечері.

Хоч мій рід і терпів від зброї, 

Я ніколи ще бомб не бачила.

Просто квилю собі луною

І силкуюся ЇМ пробачити…

Ти в далекім-далекім війську, 

Що тебе не знайдуть там заклики.

Тільки вітер з шаленим свистом

Десь побродить між САУ й злаками, 

А ще часом і між камінням

Мої гнізда знайде зруйновані.

Я відтоді живу промінням, 

Та й воно уже димом фарбоване.

Просто чайка я. Біла. З крилами.

Це моя земля, роду крилатого.

І з тих пір, як мене підірвано, 

Я одвічно тобі співатиму.

Дам тобі свою силу білу –

Навіть в час, коли будеш приречений.

Хто я, скажеш? Я та, що вірю.

Просто чайка, що квилить ввечері.