Подорожні нотатки
Крізь світло-сірі вікна небо на землю шле потоки світла. Яка ж ти, земле, люба нене, у променях очам привітна! Вбрання твоє – степів роздолля, прямі стрічки дерев круг поля, смарагди трав, розмай пшениці, стрункі тополі, зруб криниці, берізок зграйки, сніг на схилі, вздовж колій у журбі могили, ошатні хатки в щирій тузі дерев безлистих, мла на прузі, гусей крикливих гурт у лузі… І скрізь, усюди дикість!, друзі: на кожнім кроці у похміллі бляшанок більма спорожнілі. Непотріб навіть в верховіттях, повсюдно купи… “Як крутитись? – колеса стогнуть. – Це – страхіття!!! Покрило Україну сміття!!!”
