Політ

Перехоплюю погляд твоїх глибоко-зелених очей. Ти примружуєш їх, намагаючись за довгими віями сховати від мене свої думки. Не треба!.. Я так добре знаю тебе. Кожен мікроскопічний порух твоєї душі відбивається у тебе на обличчі. Кожне секундне відчуття скаче у вигинах твоїх брів, грає на твоїх губах, вивільняється через кінчики пальців. Зараз ти торкнешся моєї руки. І хоч торкався вже тисячі разів, мене знову вдарить лоскітливим струмом.

Я довіряю тобі! Сліпо, без питань, без вагань. Моє тіло слухається твого мозку, я просто віддаю тобі себе. Коли наше дихання зіллється, ми зможемо злетіти! Я люблю літати на твоїх крилах, коли в шлейфі невагомого вальсу розчиняються всі мої турботи. Ти береш на себе все сіре або чорне…

Біля тебе тепло, біля тебе затишно… За твоїми широкими плечима – безпечно. Ти не ідеальний… Як і всі. Але ти любиш мене! Ти цінуєш мене…

Ти граєшся моєю слабкістю, я – твоєю силою. Ти обожнюєш мене за недоліки, я тебе – за відвертість.

Я кажу тобі: «Дякую!». За те, що я найщасливіша на цій планеті…