Місяць
з рубрики / циклу «Місячне сяйво»
Місяць – міфічний і легендарний, древній володар дум і почуттів. Наче наділений сакральним тризначним кодом – трьома втіленнями.
Перший прояв Місяць демонструє часто і залюбки. Саме він малює сріблясті доріжки і виводить зорі на нічне небо. Такий Місяць - це диво і марево, наче чарівний китайський ліхтарик, що дарує світло спокійне і приглушене, не таке гостро-яскраве і гаряче як у Сонця.
Місяць холодний і насторожений. Він дарує скарби натхнення тим, хто бажає відкрити це скромне, чарівне світло.
Друга сторона Місяця – Місяць Чорний або Темний. Це той, який ніколи не бачить навіть сонячного відблиску. Той, що ховається від Землі і людей.
Саме такий Місяць спокушає чаклунів і магів, алхіміків і провидців. Його шукають заради таємних знань, що дозволяють проникнути у закутки, що не можуть бути освітлені.
Цей Місяць містичний, але не він лякає найбільше, адже цікавість не дозволить залишити його без уваги. Та ще й відчуття порушення заборони сприятиме зближенню з ним сміливців і відчайдухів.
Він відлякає романтиків, спокушених Місяцем Срібним, але привабить дослідників.
Третє втілення Місяця змусить відступити і найсміливіших. Його ніхто не покличе. Не шукатиме.
Він з’являється рідко і не віщує нічого доброго. Це – Місячне Затемнення або Місяць Кривавий.
Найбільші жахи прокидаються саме з його появою, що пробуджує Звіра. Зло і біль приходять у світ з цією примарою, що проноситься наче вогняний вихор. Наче втілення Руйнування.
Хто зуміє пережити це ніколи не залишиться таким, як був раніше. Що поселиться в душі, випаленій його жорстокою силою? Це відомо тільки Часові.
Тільки краплі крові на снігу порушують його сліпучий білий покрив. Як Тавро.
Так і з’являється те, що захочеться сховати і забути назавжди. Чи до наступної з’яви Червоного Місяця. Хіба лиш те, що залишився живим, можна вважати «подарунком» від Багряного Місяця. Кого обере? Якою побачимо Землю в Його полум’яних відблисках?
Такий він. Багатоликий, чарівний, таємничий і небезпечний Місяць.
І нехай довгі безсонні ночі будуть осяяні місячною доріжкою. Як мостом над прірвою, що приведе на невідомий берег, де надійна опора – земля і панує життя. І стане тим ліхтарем, що відшукає те, чого так прагнув.
