Дощ

з рубрики / циклу «Мініатюри»

Отак завжди. Напишу дивне слово.

Нехай живе, як тепла пастораль.

Надворі - дощ. І скрапне небо знову,

І змиє попри біль свою вуаль.

Отак минуле буде гомоніти,

На спис узявши відгомін віків.

Гуркоче поїзд....Я ще буду жити.

У мене ще багато теплих слів.

Прийдешнє хай приходить, і неспинно

Нехай воно несе довжезний вік.

Над золотими криками калини

Замерз пекучий місяць-оберіг.

Отак завжди. Вогонь, синіший моря,

Підпалить небо - аж до забуття.

Сьогодні бігла річка неозора

І закрутила дерево життя.

Сьогодні сонце, як вдова небесна,

В жалобі голосній втекло в піски.

І тільки піднімалися воскреслі

Під водами торішні колоски.