Чай
сон п`ятийз рубрики / циклу «Біполярні сни»
5. Чай
За ту годину, що здалась мені мізерно малим проміжком часу, я вивчив найдрібнішу деталь твого обличчя. Я порахував кількість вій на кожному твоєму оці і визначив масу туші на них з точністю до нанограму. Я знайшов всі відмінності між правою і лівою райдужками. Я прорахував наперед всі твої жести і вивчив, скільки разів на хвилину ти кліпаєш. Але варто було мені на мить відвести від тебе погляд, я забував начисто як ти виглядала, навіть приблизно. І, відчуваючи страх, що більше згадати не зможу, я вдивлявся в тебе з новою порцією остервеніння.
Я міг зіпсувати все раз і назавжди. Язиком я видряпував послання тобі на власному піднебінні. Ті слова літали в моїй голові, як летить в темряві під’їзду нога, відчувши під собою не підлогу, а ще одну сходинку.
В момент прощання міг погляд був безсилим. Як би я хотів вміти випускати з очей гаки, які затримали б тебе ще хоч на одну мить! Як би я хотів перетворити тебе на дерево, і, ставши птахом, звити в його кроні гніздо! Але дотик твоїх пальців вибухнув в мені зі страшенною силою, і я, дивлячись тобі вслід, до останньої краплі розчинився в дощі, звиваючись течією, задихаючись під бензиновими плямами і колами від крапель на них, стік по тротуару в каналізацію.
Коли я знову матеріалізувався, мене не полишав ступор. Жоден з моїх м’язів не був мені підвладним. Я був впевнений, що якби мене збив зустрічний автомобіль, на моєму обличчі, рознесеному на шмаття, зберігся б один і той самий вираз.
Чернігів, 10.05.2015
