Delete
з рубрики / циклу «Ліловий світ»
Їм подобалося в унісон грати у віртуальному світі. Хтось виставляв якийсь цікавий пост і можна було розвивати свою фантазію і сарказм. Це так весело і приносило задоволення, піднімався настрій, з`являвся азарт і кураж. Одним словом в кожному віці можна дозволити собі трішки побути дитиною, як кажуть - посміятися з пальця, на зовсім недовгий час відволіктись від страшного сьогодення...
Так вони й познайомились.., дві жінки з різних місць, з різних країн, з різними смаками і вподобаннями. Нічого особистого, окрім красивих побажань в яскравих картинках, окрім коментарів до світлин, окрім отого гумору з глибоким підтекстом...
Так було й того вечора, впоравшись з роботою дозволила собі хвильку побайдикувати. - Он і повідомлення вісить, від віртуальної подружки, напевне якесь веселе побажання, чи смішний анекдот - всміхаючись відкрила...
- Доброго дня, це ви здаєте кімнату всередині себе? Я б хотів винайняти у вас це житло.
- Так проходьте. Познайомтесь з вашими новими сусідами. В кімнаті справа від вас живе маленький клубочок Щастя, який забився у кут. Далі по коридору йдіть обережніше, там вся підлога встелена розбитим шклянням Надії...
- А чому ваша ванна наповнена льодом?
- Там лежить Душа. Льод затримає процес її розпаду. А оце кімната яку я здаю, вона спорожніла зовсім недавно.
- А хто в ній жив?
- Мрія...
Сльози котилися градом. Як же так? Що окрім отого спільного в гуморі, в сарказмі, в веселощах, їх поєднує дещо більше? І ні одна з них не відкриваючись ховають свій біль, за пустим байдикуванням? - Заспокойся - сама до себе. Треба, щоб одна з них була сильніша...
- Я ніколи, нікому не здаю, свою житлову площу, і тобі не дозволю. Чуєш!!! Не смій!!! - але повідомлення не відправлялось...
В папці друзів білою плямою зяяла видалена сторінка...
