Час
Час – це скарб. А ми втрачаємо дорогоцінні секунди, хвилини без можливості повернути їх, без шансу переписати власну історію. І якби тільки люди розуміли, що з усіх утрат утрата часу – найтяжча, як зауважив Григорій Сковорода.
Кожного дня ми поспішаємо, не зволікаємо на стрілки годинника, які безтурботно йдуть уперед, забираючи в нас найдорожче, найсвятіше – час. Скільки б ми встигли зробити, якщо б не гаяли дарма свої години! Чи розумієш ти, людино, що іноді хвилини досить, щоб прийняти найголовніше рішення у житті? Вистачає кілька секунд, щоб сказати «так» або «ні», які можуть змінити все довкола. А ми… Живемо, ніби час ніколи не вичерпається, ніби ми все встигнемо, але… Ніхто не знає, що трапиться завтра. А може, час-господар не подарує тобі нового шансу, перегорне сторінку твого життя і разом із нею забере щось надто важливе.
Часу – обмаль. Ми витрачаємо його, не задумуючись про наслідки. Час спливає, а ти можеш не встигнути подякувати батькам за виховання й ласку; можеш не встигнути сказати коханій людині про свої почуття. Час тікає від нас, а спіймати його – неможливо. Все, що ти не встиг, не зміг зробити залишається там, позаду, а дороги назад – вже нема.
Нове тисячоліття рухає час з більшою швидкістю. Намагайся жити кожною хвилиною, ніби сьогодні твій останній день. Не слід рахувати хвилини. Просто відчувай, що час – на твоєму боці, якщо ти його не змарнуєш.