Все частіше думки не про осінь...
З осіннього...Все частіше думки не про осінь,
Що блукає в садах і гаях,
Не про чисту безкрайнюю просинь,
Не про вітер, що спить в кураях.
Все частіше я згадую море,
Загадковий Мамаїв курган,
Де, оглянувши далі, простори,
День сіда у сріблястий туман.
І на згадку про себе лишає
Міріади запалених свіч,
А назустріч йому поспішає
Закуйовджена хмарками ніч.
Вийде місяць неквапливо, чемно,
Окунеться у хвилі Дніпра,
І, як завше, старанно недремно
Таємниці земні назбира.
А загляне в мій сон крізь фіранку,
Посміхнеться в своїй висоті,
Оповідки до самого ранку
Шепотітиме у самоті...
Все частіше думки не про осінь,
Що блукає в садах і гаях,
А про чисту безмежную просинь,
Що лишились у рідних краях...
Львів, 09.08.2019