Городній наспів
Ой, а неправду люди кажуть, що город то невдячна справа... Все посаджене з любов`ю, вирощене, доглянуте, віддячить. А як ще намріяти, та проговорити добрим словом до всього, що зростає, той поготів... І хоч буває ледь ноги притягнеш з того городу, а від зробленого неабияке задоволення отримаєш...
Люблю серпень.., пахне осіннім і город стає святковим. Дарує щедро подарунки... Час врожаю.
Вийдеш вранці прохолоду вдихаючи, і радіє з тобою все. Соняхи на схід, вітають сонце, радіючи життю. Гарбузи підперезані своїм бадиллям усміхнуться стиглим помідорам, морква з буряками витанцьовує, а далі картопля-красуня, кукурудза, мов пліткарка розкинула своє гостре листя, а по ній квасоля поплетена, обнімає ніжно. Рядок жовтогарячих нагідок, кому, як не жінкам знати про цю рослину, кущик хризатнеми і можна забути про городніх шкідників, ніяка сучка-ведмедка не проникне, а ще баклажани причепурились, одягнулись у сині штани, горох, перець, господиня капуста. Та всього вдосталь... Час врожаю.
Наш куток городами всередину збігається. Нема в нас не парканів, ні тинів, хіба що межі квітами обсаджені, в кого айстри, в кого чорнобривці з майорами. А від кого ті паркани? Всі одне одного знають, нема чого критися. Живе в нас на кутку баба Степка. Така собі Степанида Остапівна, літня жінка. І хата в неї побілена і підведена і город такий як у всіх, а маленьку ваду все ж таки має. Я тільки взріє, що в когось, щось краще зросло, не заспокоється, спокою не дасть, прийде і заведе свою пісню - Нюхом чую, не буде врожаю, не буде! І канючитиме доти, поки не випросить того що не вродить. Так он у Зіни цибулі нанюхала, у Івановича приправ пряних, підрядилась до Надійки за помідорами... От і до мене черга дійшла. Перець цього року вродив, як казала моя нині покійна бабця - як голови. Прийшла Степка.., так здалеку починає.
- Нюхом чую, таке сонце, що попалить усе, усе. А тоді задощить і гаплик твоєму перцю. Я вже свій давно вирвала, та смакую, наїдаюсь. Той овоч цар-вітамін.
Слухаю всміхаючись.., а баба причитає.., все переплела, як кажуть - і до бідних і до багатих...
- Та беріть корзину та нарвіть вже собі того перцю.
Кулею полетіла, не примусила себе довго чекати.
А в нас завтра на станції базар. Продаватиме Степка мій перець. Та хіба жалко, як вродило, та з любов`ю вирощене, та ще добрим словом промовлене... Добре, що наша баба Степка нюх тільки до овочів має, бо якби до чого другого, хто зна, що нанюхала б.
І чого люди кажуть, що город не вдячна справа?
