Відчуження наперекір любові. Вона розуміла, що їй пора, але всіляко відтягувала годину відходу. Боротьба душі і розуму. Розум переміг. Пішла. (Ельчин Сафарлі "Якби ти знав")
Дощить.., і хочеться пробігти повз Осінь... Яким яскравим був світ, в якому життя складалось з красивих дрібниць, на які було не шкода ні часу, ні сил. Дрібниці в єдине ціле, оживляючи в пам`яті емоції, відчуття і колір. Дощить... Терпкий аромат галасливої вулиці з несамовитою жагою вбирає і поєднується з сірими, срібно-холодними краплями. Налетівший вітер виграє томну мелодію опадаючого листя. Лірична істерія. Життєве перепуття. Якого кольору Осінь? Що їй до душі? Експеременти? Колірні рішення? Замислуватий декор, фактура, незвичайність... Дощить.., сірі срібно-холодні змивають шовкову легкість закутують у важкий гобелен. Максимально чіткі лінії. Простота і довершенність образу. Ніякого контрасту. Дощить... Хочеться пробігти повз Осінь, відкрити душу відчуттям і дозволити собі бути справжньою...
Настоящей надо быть всегда..Живой и как губка впитывать окружающий мир ! Ты такая..И твоя проза настоящая. А какая осень ,зависит от состояния души. Когда человек счастлив ,то счастье он видит и в серых каплях дождя..
ДОЖДЬ - это слёзы и воспоминания; ДОЖДЬ - это плач погасшей любви; ДОЖДЬ - это дрожь, страх и молчание; ДОЖДЬ - это крик заболевшей души; ДОЖДЬ - это муки людского сознания; ДОЖДЬ - это сумрак разбитой мечты; Все это, потому что ДОЖДЬ - это ты… С сайта
