Осіння палітра неба
рімейк
Вчора небо було зовсім інше – набагато гарніше! Вражала багатоколірна палітра. Основний колір, як фон, був блакитний.
На горизонті меланхолійно дрімав голубий, змішаний із сірим, і на цю небесну смугу вистрибнули грайливо рожево-золотисті сонячні протуберанці. Це була перша усмішка сонця, яке ще ховалося за обрієм.
На центральній частині небесного полотна з рожевим відтінком поважно вмостилися темно-сірі купчасті хмари. Рожевий колір горизонту вранці, як правило, означає, що згодом будуть сильні морози.
Ближче до моїх вікон, небо було дивовижно бузкове, а зліва – нагадувало світло-голубе озеро, і жодної хмаринки на ньому! Справа купчасті хмари сонно потягнулися і перетворилися на перисті.
Спіймала себе на думці, що великі пухнасті хмари були так дуже схожі на дрейфуючі крижини у Льодовитому океані. Де-не-де довгі фіолетові смуги неба розбавляв легкий сонячний рум‘янець.
Раптом обрій став яскраво-золотистим, сіро-голубий колір змінився на рожевий з відтінком фіолетового. Зблідли темно-сірі хмари. Все більше неймовірно голубою фарбою заквітчалось небо, і згодом із-за висотних будинків повільно та врочисто викотилося на небо сонце, кольору розплавленого металу в доменній печі… Новий день народився!
А сьогодні небеса – похмурі, темно-сірі, непривітні. З самого ранку монотонно барабанить дощ у вікно. Кудись біжать різнокольорові парасольки. Стоять зажурені і ловлять дрижаки оголені тополі.
Але в кімнаті затишно й тепло. Дрімають на дивані мур-котики. Спокій і тиша. Аж дивно. Може все це мені тільки сниться …
м. Київ, 2012р.
