04.12.2015 06:26
for all
120 views
rating 5 | 6 users
 © Дебелий Леонід Семенович

Устав

 

Прибігає до мене сусід мій, добрий приятель, другокласник Олексійко. Часто, коли маю час, ведемо ми з ним щирі розмови про життя, про порядки у школі, про родинні стосунки. У вихідні часу у нього аж занадто багато: то багаття палять, гасаючи навколо з вереском і тупотінням, то бігають наввипередки… але серед тижня – все зовсім інакше… Чутно тільки цвірінчання горобців, спурхують з дерев налякані голуби, та походжає по території запеклих перегонів чорне вороння. Так от, дивлюся, що хлопчина, якого я про себе називаю їжачком, аж занадто збуджений, кругле обличчя аж сяє кожною ластовинкою.

- Що, щасливцю, трапилося?

- Я не тільки щасливий, я ще й радісний!

- Ну і яка ж причина?

- Сьогодні одержав ду-же хорошу оцінку з мови.

- Що ж героїчного ти здійснив?

- Прочитав цілого стовпчика з вправи без помилок…

- Правда, щось не віриться мені, ану виймай підручника…

І справді першого стовпчика прочитано бездоганно.

- Читай далі.

- Та я там уже не так знаю, і взагалі, далі я вчора не встиг прочитати…

- А як же тебе не спитали хоч слово іще?

- Вчителька в кінці першого стовпчика сказала «молодець!», а потім я весь час тягнув руку і підскакував…

- З якого дива?!

- Та я знаю, що коли підіймаєш руку, то тебе вже більше одного разу не спитають…

- Отакої! Роздягайся, будемо виправляти становище!

Ластовинки потьмянішали, але діватися нікуди. Сопе мій «їжачок», гризе граніт науки… і раптом: «Щось я устав

- Як це ти устав, сидиш, як і раніше сидів?

- Та я, кажу, устав!

- То, може, ти йдеш кудись, що уже устаєш?

- Та ні, я устав!

Невідомо, скільки б тривала наша розмова, якби я непомітно не підсунув йому листочок паперу з написаним словом «втомився». Дивлюся, він почав складати речі і, солодко позіхаючи та лукаво дивлячись на мене, сказав: »А й правда, я, мабуть, втомився…»

- Ну, добре, уставай і йди, бо вже й темніє…


Дебелий Леонід Семенович цікавиться


Публікації: Дебелий Леонід Семенович

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.12.2015 06:51  © ... => Марієчка Коваль 

Дякую, що завітали! Пощастить або ні - і крутимось, як в`юн у окропі... 

 05.12.2015 06:47  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую за теплий коментар! А приятель, Ваша правда, хороший і радісний, так це слово зворушливо у нього звучить... 

 05.12.2015 06:44  © ... => Каранда Галина 

Дякую за відвідини! Для декого можна і без нотацій, а для інших - горох і стіна... 

 05.12.2015 06:40  © ... => Лариса Пугачук 

Щиро дякую за теплі слова! 

 05.12.2015 01:06  Марієчка Коваль => © 

Так і живем. Спочатку в школі, потім в університеті. Пощастить або ні. 

 04.12.2015 22:08  Тетяна Чорновіл => © 

:)))))))))))))))))
Це схоже на "ТЫкову дали ТЫблоко" )))
Тільки з проблемою русизмів, а не алфавіту!
Хороша мініатюра!
І приятель у Вас хороший! 

 04.12.2015 11:29  Каранда Галина => © 

дві проблеми в невеликому творі. і без нотацій. плюсую.