16.02.2016 06:26
for all
182 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Дебелий Леонід Семенович

Світанок


Розквітнув ранок, зазорів,

(Земля в серпанку, небо, хмари, )

Зарожевів і заяснів…

Та враз тумани сиві встали.


Все так незвично: світла нить –

Ця Божа благодать у душу…

Та саваном туман знов снить,

В нім знов себе губити мушу.


Туман, туман, густий туман,

Зникай, візьми колишні болі.

Світанок чистий – мій талан,

У ньому символ щастя й волі!


Так довго-довго я вмирав,

Зима і ніч гнітили січнем…

Світанку – я тебе чекав,

В тобі – життя, надія, вічність…

Публікації: Дебелий Леонід Семенович

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 09.03.2016 23:31  Тетяна Чорновіл => © 

Велике спасибі! Дуже приємно! 

 08.03.2016 17:41  © ... => Тетяна Чорновіл 

Щиро дякую! З Святом Вас! 

 08.03.2016 17:39  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Щиро дякую! 

 08.03.2016 17:39  © ... => Каранда Галина 

Щиро дякую за коментар! З Святом Вас! 

 18.02.2016 14:20  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш, символічний.
Іноді дуже важливо дочекатись свого світанку. 

 16.02.2016 13:49  Панін Олександр Мико... => © 

Душевний вірш. Після туману Світанок видається особливо гарним.

 16.02.2016 09:31  Каранда Галина => © 

дуже близько сприйняла...
чудово.
що ж Ви так надовго зникаєте?....