01.03.2016 14:55
18+
185
    
  4 | 4  
 © Богдан Дєдок

Світанок

Десяте побачення

Перший промінь сонця десь за горизонтом перерізав вени небу і воно, стікаючи кров’ю, набуває все більш анемічного відтінку. На його тлі все контрастніше видніються бронхоектази дерев, що інфільтративно врізались в тканину небозводу, метастазуючи до самого зеніту. Світанок розлився по рівнині блювотою, несучись хвилями в такт спазмам світила. Сонні пташки гелгочуть вранці, немов хворі тубдиспансеру на ранковому перекурі, як після нічного затишшя вихаркують весь накопичений за час сну гній. Вітер несе сморід гниття кишок планети, і я, надихавшись ним, спльовую пісок. Мені здається, моя печінка – найздоровіша річ у цьому світі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.03.2016 20:49  Ольга Шнуренко => © 

Цікаво, якби викинути блювотину, кашель з гноєм туберкульозних хворих і сморід гниття кишок, то есе стало б менш шокуючим? Невже професія так впливає, що автор нічого красивого не помічає навкруги?

Я розумію, що буквально й реалістично за допомогою медицинських термінів і діагнозів автор хотів викликати певні емоції: у одних - відразу, в інших - захопленя, подив; але є читачі, які сприймають слова буквально, і в результаті в них реально виникає блювання, біль в різних органах із-за самонавіювання...

Після таких есе кількість хворих збільшиться, я так гадаю...

Може це і є мета написання такого неординарного твору?

Хоча з іншого боку, я ціную образне мислення, більш за все...

А ще я вивчала медицину 3 роки)))

 01.03.2016 18:25  Володимир Пірнач => © 

Цей світанок точно після нічної зміни :)
Сподобалося.

 01.03.2016 16:49  Каранда Галина => © 

брррр, яка гидота!:))))))))
СПОДОБАЛОСЯ))))))))))))