СВІТАНКОВИЙ ПОЛІТ У ТУМАНІ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Закляк спориш грудневий з ночі
У вогкім борошні сніжку,
Промерзлі тіні-поторочі
В кутки сховали суть тремку
Й до ліхтарів повз біле мливо
Метнулись танцювати твіст,
А ті погасли враз зрадливо,
Згубивши сяючий свій хист.
Злетів між хмари вірш невміло
Та й десь пропав в туманній млі,
Лиш у душі щось защеміло
Й росою стануло на склі…
За ним світанок, смутком повний,
Збирає в хмарах промінці
Та б’ється лячно дзвін церковний,
Як пташка, спіймана в сильці.
