Есе про Щастя або Я більше Його не боюсь
Він втопив своє щастя у вині і моїх сльозах. У своїх словах. Не знайшовши сенсу і можливості бути щасливим. А потім моя душа спорожніла. Пуста душа не знає щастя. Вона не плаче і не просить. Не молиться і не жде. Я лиш просила трохи часу, аби розпитати її чи не втратила вона надію, і хто поможе їй…
Так больно бьет, так сильно убивает,
Живое сердце, превращая в прах.
Так больно жить, когда ты умираешь,
И вместо счастья выбираешь страх
Час поволі не допомагав. Він взагалі ніколи не допомагає. Допомагають лише вчинки. Та все, що я робила губило мене все глибше. Навіть прийшло почуття полегкості – безнадія і безщастя заповнили мій плеєр, і звучали гучно, гуділи, щоб заглушити усе болюче і кисле.
И я живу,
Не утоляя боли
Ни сна, голода,
Ни в ранах соли…
А ти ще плакав. Плакав, бо ще чекав зцілення. Мого. Ти не міг зцілити моєї душі, але не знав про це. І тому вірив, що твої сльози, яких я не бачила і не хотіла зроблять мене менш пустою.
Мене спустошило моє останнє щастя. Ба! Людині не можна дозволяти бути щасливою надто довго, беззастережно і надто абсолютно. Великі почуття ще безжальніше руйнують, ніж марнославство на вершині успіху.
Він ніколи не читав мої вірші. Він вірив, що якщо не знатиме, то нічого ніби і нема. Він вірив, що не болітиме, хоча від того боліло ще більше. Наше щастя було щастям від того, що ми обидвоє приховували свій біль, щоб його не сполохати, сильно стискаючи руки один одного, вважаючи, що тримаємо за руку наше щастя.
Чому нам ніхто не сказав, що у щасті не буває болю? Моє щастя боліло і стогнало, та, тим не переставало бути щастям. Наше щастя боліло. Ми називали його так, бо воно таким і було. Воно було беззастережним щастям відчувати! Нам би пасувало не вірити в щастя. Ми ж не вірили гороскопам і в мої віщі сни. Віщі сни ніколи не приносили щастя. Жодному. В них не було сенсу, бо хто шукає сенс у щасті?...ну хто? Тільки не ми… такі почуття ніхто не смів руйнувати. Навіть доля не сміла…
Больные мысли –
Сны без смысла.
Ночь кофейная –
Я неверная…
А потім його не стало. Не стало, відчутніше, ніж коли не стає грошей чи пульсу. Ми чомусь одразу зрозуміли, що його не стало. Не тому, що перестали любити, а тому, що раптом відчули, що БУЛИ щасливими, що у нас БУЛО щастя. Саме в минулому часі. Бо, насправді, жодного разу ні ти, ні я не думали про нього, не говорили і, навіть подумки, не називали Його ім’я. Бо і ти, і я знали, про ту прикмету, яка кармічно мене переслідувала усе життя, - у ту мить, коли скажеш чи помислиш, що ти щасливий, що усе так добре і зовсім нічого не…щастя тікає. Щастя боїться слів. Щастя боїться, коли його викривають. І воно йде. Така прикмета.
Я думала і порожніла пів року. Сто вісімдесят два дні, чотири тисячі триста шістдесят вісім годин і сотню тисяч секунд свого життя. І потім вже не боялася.
Как странно сильно бьюсь
И не боюсь,
Что больно…
Щось в мені зламалось. Я завідчувала біль, знову такий гострий, як тоді, коли я востаннє була беззастережно щасливою. Зламався той годинник, який вимірював години порожнечі. Я раптом усвідомила, що всі ці місяці, дні, години, секунди дихала, жила і могла бути щасливою, а не була. Я раптом усвідомила, що всі ці місяці, дні, години, секунди я просто чекала Щастя. Хотіла стискати його руку знову так само міцно. Хотіла стискати твою руку до болю і до Щастя…
…я плакала. Плакала вголос. Схлипувала і обіймала маму. Хоч би макіяж не зіпсувати… Мама каже, що всяка наречена у день весілля мусить поплакати. Я плакала, як і всяка наречена у день весілля.
А потім стояла біля олтаря перед очима усіх святих, тримала твою руку, таку схвильовану… перед найбільшим таїнством наших душ.
Під мелодію церковних дзвонів я вперше не боялася покликати Щастя на ім’я і вирішила твердо бути беззастережно щасливою все наше життя…
Покачиваясь плавно,
Расцветали розы.
Я подумала недавно:
Мы с тобой похожи!
…Щастя - матеріальне. Своє щастя я без упину можу обіймати, брати за руку, любити його очі, годувати його борщем і хотіти народити йому сина…
Лето пахнет вафельно,
Арбузно-ванилиново…
У нас с тобой всё правильно –
Цвета тёмно-синего…
