01.05.2016 20:20
Без обмежень
140 views
Rating 5 | 4 users
 © Олександра

У невідомість

Я не знаю, хто ти.

Я пишу тобі лист.

Я так скучила сильно.

Вже не так, як колись.

Я щоранку гадаю, - а для кого живу?

Для чого знемагаю, і чому я тружусь?

Я так скучила. Сильно.

Глушу біль у вогні.

Ти скажи мені, друже, як вчинити тоді?

Коли більше... Не можеш.

І не знаєш, вже як.

Хочеш бути красивим, а стоїш, як простак.

Ти пробач за безтактність.

А ти любиш когось?

Все життя тут - абстрактність.

"Ні комусь, ні чогось"

А я от - не любила.

Та й таки не злюблю.

Не відчую, не знайду, і себе не прощу.

Де живеш? Що там робиш? -

Все одно - не кажи.

Та й забудь ти про мене.

Як і жив, так живи.

Але все, що хотілось, ось сказати тепер:

Я б з тобою... зустрілась.

Може б... сльози хоч стер?..




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 03.05.2016 20:05  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую!) 

 03.05.2016 15:16  Тетяна Чорновіл => © 

Рядки, писані серцем. Хай щастить.
Думаю, той, до кого звертаєтесь, достойний такого чудового вірша! 

 02.05.2016 12:32  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую. Та хай вже мене він краще здивує))) 

 02.05.2016 08:15  Тетяна Ільніцька => © 

Сприйняла твій вірш як мрії про майбутнє - лист до ще незнаного друга.
Нехай він буде таким, який ти його собі намрієш)))  

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо