04.05.2016 20:11
лише 18+
142
    
  3 | 3  
 © Олександра

За минуле

трохи відвертості

Не знаю от, за чим я так сумую. 

За тим, що вже не світять ліхтарі? 

Чи, мо`, за тим, - життя нас не турбує 

І всі ці душі - білі і старі. 


Я ще сумую за тим часом дзвінким,  

Коли мені писали ще листи. 

Коли все поле - ще було в барвінку,  

А ці ліси могли іще рости. 


Я знаю, що уваги те не варте,  

Але сумую за таким часом,  

Коли незнанні сіли ми за парти,  

І знать не знали всіх собі разом. 


Я сильно-сильно скучила за світом,  

Який вважала добрим до усіх. 

Коли вбігала в дім спекотним літом 

Й лунав від всіх той щирий милий сміх. 


Я скучила за миром і спокоєм. 

За тим, що в нас забрали ці бої. 

Як всі сварки кінчалися не боєм,  

І всюди були "наші" і "свої". 


А я... Не знаю, чи було там краще. 

В минулому, у часі без війни. 

Бо людство мало завжди довгі пащі,  

І головне - не мали всі вини. 


Я? - Так. Змирюся. Якось буду жити,  

Але так "якось" інші теж живуть. 

І нас життям цим вчили дорожити 

Всі ті, хто нам під ноги вилив ртуть. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.05.2016 22:36  Олена Коленченко => © 

Ми всі скучили за тим часом, коли звідусіль лунав щирий милий сміх....люди раділи життю і були впевненні у завтрашньому дні...вірш надихає на роздуми...

 04.05.2016 21:30  Серго Сокольник => © 

...за чим усі...

 04.05.2016 20:59  Каранда Галина => © 

"за минуле" - звучить, як тост)

цікавий образ - ртуть під ноги...

а от щодо "не мали всі вини" - то такого ніколи не було... то не життя було краще, то ми були молодші... тобі ще надто рано ностальгувати. хоча війна - то да...

 04.05.2016 20:52  Світлана Рачинська => © 

Так багато внутрішніх протиріч. Відчутно, що написано на емоціях. Пошук справедливості - одвічне питання, Олександро. Приємно, що ти переймаєшся чеснотами людськими у ще зовсім юному віці. "Чудово" поставила)