Випробування
Глава четвертаКлуб
На що здатна людина заради грошей? Коли вона у скруті? На що ми здатні знаходячись в безвихідному становищі? Де та межа відчаю, за якою людина забуває про всі свої принципи і переконання? Тільки б вибратись із цього болота. Тільки один раз, а потім я щось придумаю. Я більше так не буду робити. В мене не має іншого виходу. Чи можна засуджувати таку людину? Що робити в такій ситуації? Піддатись паніці чи, може, зупинитись і подумати? Кожному своє. Але, пам’ятай любий читачу, в таку годину Диявол не спить.
Вони сиділи на кухні. Випивши пляшку пива Вані стало відносно краще. А Лукас, тим часом, почав випитувати наскільки все серйозно.
- Так, все дуже серйозно. – Відповів Іван. – ці гроші мали піти на погашення відсотків по іпотеці. Якщо за два тижні не матиму грошей, то почнуть нараховувати за прострочення платежу, а далі суцільна яма. Ми можемо залишитись без дому. Що я скажу матері? Що я наробив?
- Все буде добре. Вирішимо ми твою проблему. Слухай мене. Звідки ти думаєш в мене є гроші? – І Люк почав розповідати.
Виявилося, що в їхньому місті працює клуб для жінок, кому за… Це багаті жінки, найчастіше дружини бізнесменів, політиків та різні бізнес-леді. Вони, знаючи, що в їхніх чоловіків зазвичай більш юні коханки, намагались і собі повернути втрачену молодість. Безкінечні процедури, пластичні операції, купа косметики, але це мало допомагає. Для того щоб відчути себе молодою і бажаною, вони приходять у цей клуб. Тут вони можуть знайти собі юного коханця. Адже будучи поруч з молодим чоловіком, вони отримують таку бажану ілюзію юності і краси.
- Не зрозумів? – промовив Ваня. – Там, в цей клуб, потрібні прибиральники чи офціанти?
Люк гучно розсміявся і продовжив:
- Звичайно, що ні. Їм потрібні молоді хлопці, щоб задовольняти бажання дам бальзаківського віку. Адже коханця тут можна, кхм-кхм, – прокашлявся Лукас, - «арендувати» на одну ніч. Заплативши йому за послуги. Уяви, ти за одну ніч заробиш більше ніж зараз за місяць.
- Так це бордель?! Чоловічий?! І ти пропонуєш мені стати проституткою. Ні. Ні, ніколи. Нізащо. Я придумаю щось інше. Влаштуюсь ще на одну роботу. Як ти так можеш? Це ж гидко. – Збиваючись говорив Ваня.
- Ні, то й ні. Але, як щось, моя пропозиція в силі.
Кажуть біда не приходить одна. Чому в певний період нашого життя проблеми сиплють на нашу голову, мов з відра? Здавалося, от-от вирішимо одну, а ні інша на підході. І, вже навіть не помічаєш, як лавиною тебе зносить в прірву.
Так сталося і у Вані. Спочатку проблема з грошима, які він бездумно потратив. Потім мама підхопила пневмонію. І знову була потрібна купа грошей на лікування. Для того, щоб доглядати за матір’ю, він часто відпрошувався з роботи і врешті решт його звільнили. А день виплати все наближався. Відчай, безвихідна ситуація. Не маючи вибору, він погодився на пропозицію Лукаса, бо ж, навіть, на ліки не вистачало коштів. Ваня вирішив, що зробить це, тільки для того, щоб купити ліків і виплатити іпотеку, а далі покине, знайде собі нормальну роботу. Все буде як раніше. А чи буде?
Вечір. Клуб. Цікаво, а як має вести себе жиголо? Ваня ніяк не міг повірити, що погодився на таке. Але ж вибору в нього не було.
- Розслабся, Ваня. Ти занадто скутий. – Сказав Люк йому на вухо, перекрикуючи музику. – Давай вип’ємо. Розслабишся. Я замовлю кальян.
Вони випили текіли, хоч Ваня зарікався більше ніколи не вживати алкоголю, а потім, сівши у зручні крісла, Лукас запропонував хлопцеві скуштувати кальян. Спочатку відмовляючись, згодом Іван вирішив а чому б і не спробувати, втягуючи в себе солодкуватий дим наркотику.
- О, - розсміявся хлопчина, - я дійсно розслабився. Що це за тютюн такий?
- Це не зовсім тютюн, я вирішив, що для тебе буде корисно сьогодні покурити щось трошки «веселіше». Знаючи тебе, Ваня, не здивуюся, якщо ти незайманий. Але не тушуйся, тут таких люблять.
Потім було знайомство з «клієнткою». «І як же ж її звати?» - не міг згадати Іван йдучи з нею до приватного кабінету. Була ніч, а потім було відчуття відрази до самого себе, коли перераховував «зароблені» гроші.
Хоча Ваня дав собі слово, що більш ніколи не займатиметься цим. Тільки раз, останній раз, бо це ж гидко. Але таких «останніх разів» було багато. Хвороба мами виявилась серйознішою, ніж вони на початку думали. Лікування затяглося і її, врешті решт, звільнили з роботи. Потрібні були гроші на лікування і на життя, ще тільки раз, а вже потім…
Так склалося, що в них із Люком вже навіть виробилася традиція: приходячи в клуб, вони випивали по стопці текіли, потім курили «травичку». «Щоб розслабитися і забути, де я знаходжусь. Забути чим займаюсь.» - Щоразу говорив собі Ваня, заспокоюючи совість. Згодом, косяк він викурював щодня, щоб перебуваючи в обіймах кайфу, забути про огиду до себе.
Мама почала помічати, що з її сином коїться щось погане. Вона не розуміла: звідки в нього стільки грошей? Питала про це, але він віджартовувався. Мовляв, зірвав джекпот.
Потім почала помічати і інші зміни, що відбувались з Іваном. Але, щоразу, коли вона робила зауваження, з приводу його дивних, ніби скляних очей чи запаху перегару в кімнаті він відмахувався. Ваня пояснював, що очі в нього такі від постійного недосипу, адже він багато вчиться і працює. А перегар? Ну, випив він з колегами по роботі по пиву, то що, це тепер злочин?
Мати не вірила хлопцю. Вона бачила, що в нього проблеми. Вмовляла. Просила поділитись, може чимось допоможе. Згодом в них почалися постійні сварки. Мамині сльози. Іванова агресивність. І куди подівся той хороший хлопчик?
Його світлість, Князь Темряви, був розчарований. Все складалося так, як він і спланував. Так просто. Чемний хлопчик Ваня, потроху загрузав у болоті розпусти, алкоголізму і наркоманії.
Жаль. Щось в ньому було? Люциферу було трохи шкода хлопця. Він йому сподобався. І чим, цікаво? Можливо своєю наївністю? Відданістю сім’ї і матері. Але потроху все змінювалося. Скоро від наївного хлопчика не залишиться нічого. Після всіх випробувань він стане іншою людиною. А от хорошою чи поганою, вирішувати йому самому. Людині завжди дано право вибору, навіть коли вона стоїть перед лицем диявола.
- Щось є в цьому хлопцеві. Дехто б вже давно здався, віддавшись на плин життя, заглушивши голос сумління, але його Душа бореться. Щоразу, коли він приходить до себе чи то з дурману наркотику, чи то після «важкої» ночі, його це довго мучить. Ця відраза до себе. Він намагається подовгу змити її у душі, а деколи навіть виплакати сльозами. Це значить, що в ньому все ще йде боротьба добра і зла. Морок, поки що, не зміг повністю охопити його душу. Але випробування поки не скінчились. Тому не відомо, яка частина його єства переможе: темна чи світла? Цікаво, що буде далі? – сказав Люцифер, ніби проговорюючи свої думки вголос, спілкуючись зі своїм помічником Бельфегором, і п’ючи витриманий віскі на терасі старовинного будинку. – Побачимо, любий демоне. Побачимо, що буде далі.
