Останній поцілунок
Вони прощалися.
Сльотава осінь літала вокзалом і підганяла холодом. Та вони не могли розлучитися. Ніяк. Це говорили міцні обійми і поцілунок.
Вони прощалися не на довго. На якихось декілька місяців. Так переконували себе. Щоб таки витримати.
Це ж так швидко мине.
Знали, що то тільки слова. А правдою стануть тільки тоді, коли зустрінуться знову.
Якщо зустрінуться.
Про це мовчали. Але…
Відчували що саме так і буде?
Потяг рушив. Повіз його. Так далеко.
Вона залишилася на пероні. Ще відчувала тепло його рук, яке виривала осінь кожної миті.
За декілька тижнів прийде звістка.
Він пропав безвісти.
