Нічний дзвінок
з рубрики / циклу «Лірика кохання»
Такої дивної отрути я ще ніколи не пила.
Такої зоряної тиші. Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші, а спогад, що живе в мені"
#Ліна_Костенко (парафраза)
Чому ще й досі спогадом приємним
вривається в моє життя
моє кохання, перше, потаємне,
напрочуд щирі почуття?
Ніколи не була в житті рабою,
для іншої він був кумир,
не зловживала злою ворожбою,
мій розум – вірний поводир…
Було життя важке і полинове,
стояла навіть на межі,
але любила небо волошкове,
його казкові міражі…
Тому ще й досі біль перемагаю,
долаю купу перешкод,
свої думки у вірші викладаю,
або ж цікавий епізод…
Нічний дзвінок солодкий сон розбурхав,
взяла наосліп телефон,
хотіла вдарити його обухом,
чи відключити мікрофон…
Хтось невідомий мабуть випадково
в тенетах ночі заблукав -
заснути не змогла, бо веселково
хор солов’їний заспівав…
Розкаркались ворони стоголосо -
хтось також потривожив їх,
прокинувся світанок літній в росах,
промінням сонця розбудив усіх…
Радію, що дзвінок мій сон розвіяв,
і спів пташиний звеселив,
банальна, несподівана подія
відкрила навстіж небосхил…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,