Коли відсікаєш маршрути до точки "назад"
Коли відсікаєш маршрути до точки "назад",
І повінь нестерпна тебе заливає по вінця,
І блякнуть жарівки, і мусиш іти біля ґрат,
У серце вазоном саджаючи чудо сміливця,
І тихо співаєш, аби не забути хто ти,
Аби не торкалися привиди одягу й тіла.
Як ноги у Лету занурюєш, щоб перейти,
То кришиться світ за спиною, який ти любила.
Коли ти на іншому березі й весел нема,
А вчасно моста будівничі недобудували,
То напрям один, неважливо, весна чи зима.
Іди звідти геть, попри все, бо тебе там не знали.
21.08.2014
