Унікальність
фантастично з рубрики / циклу «фантастичне»
– Я ж завбачливо просив про інтерв’ю – все ж було узгоджено! – намагався я обурюватися.
– Так, але він не в мережі, і я, на жаль, не можу вам нічим допомогти, - резюмувала секретар.
– Дівчино, мила, в мене всі учасники вже записані, відео – вичищене і пройшло всі перевірки в технічній експертизі, наукових радах і хтозна ще де. Слайди – готові, музику – підібрано і сплачено, стаття має бути на виході за три дні. Його коментар дуже важливий! Він, вважайте, стрижень цього матеріалу!
– Юначе, я розумію вас, але нічим допомогти не можу – жалісно, з проханням в голосі звільнити її від цієї розмови, відповіла секретар.
Ми розпрощалися. Проте стаття лишалася незавершеною. Головний коментар – відповіді керівника Виконавчого комітету із захисту прав інженерів Ілії Марковича Цвяхового-Рубайла залишалися лише моєю мрією без жодного гігабайта відео з його пикою – хоч сам гримуйся і пишись. А що? З інтерв’ю клоунів на фестивалі циркачів під Мар’янкою таке колись прокатувало… Жарти – жартами, а до публікації лишилося три доби… Тік-так, тік-так, тік-так...
Я знову набрав на коммунікаторі номер пана Цвяхового-Рубайла. Коммунікатор мовчав. Набрав заступника пана Цвяхового-Рубайла – знову нема відповіді. Що робити? Від відчаю я заліз в список останніх запитів пошукової системи і вибрав «Цвяховий-Рубайло І М» і система видала мені відповідь: 54 відео, 25 схожих згадок в статтях, 10 оригінальних згадок в соцмережах і цілих 2(!) світлини, де точно зображений пан Цвяховий-Рубайло. Практично утаємничена особа цей керівник майже секретного Комітету…
Скільки разів за останні п’ять днів я вже бачив ці 54 відео, 25 згадок, 10 постів і цілих 2 фогорафії! Що в них можна знайти? Сама вода, відмовки і нічого по суті питань, хіба що одного чи двох з того переліку, що я йому направив…
На факультеті копірайтинга в нашому літературному ПТУ так колись і вчили: нема матеріалу, нема відповідей – рий. Не нарив – не пиши. Не лий воду, не марнуй електрики і сенсорної клавіатури – на довше вистачить тачскріну. Спочатку – шукай, якість інфи – в першу чергу. Да-а-а, а якість інфи нам може дати тільки пан Цвяховий-Рубайло – він джерело унікальності цього матеріалу.
Вхідний дзвінок на коммунікаторі! Може він? Ні – черговий замовник прокинувся.
– Ром, вітаю, ну що там, зі статтею? – сонно і байдуже питає він.
– Кириле, вона в тебе на перевірці висить вже добу. Унікальності – додав, нове інтерв’ю для цих чудиків написав, відправив їм, вони оперативно зреагували, прочитали все і повернули в вигляді відео. Я все вставив, як ми домовлялися, як я і обіцяв. Але я не в захваті: де ти їх взагалі знайшов? Вони ж два слова зв’язати не можуть!
– Ром, я бачив те інтерв’ю, якщо чесно – я теж не в захваті. Може ти зробиш його ще простішим? Вони просто важко сприймають твій текст. Сам же бачиш – вони половину літер жують.
– Кириле, я розумію, але я це інтерв’ю вже чотири рази переписував! Навіть за доплату не хочу в черговий раз переписувати. Лаятися будемо?
– Ром, не треба лаятися. Зрозумій: це унікальний проект. Ти ж сам з таким захопленням про нього говорив. І якщо вони нормально не виступлять, то вся наша робота, всі старання, вважай, задарма пропадуть!
– Кириле, я це розумію. Але зрозумій і ти: ти ніколи не доб’єшся того, щоб собака чи корова нормально вимовляли наші слова – їх артикуляційний апарат для цього просто не пристосований, розумієш? Так і твої підопічні: їх рівень штучного інтелекту не сприймає такі поняття як відтінки, нюанси чи варіації голосу. От і виходить «сухарик», а не текст. Ти не змусиш їх захоплюватися красою заходу Сонця за орбіту супутників зв’язку, бо вони знають і розуміють лише красу технологічних процесів – вони ж з п’яти років на тому заводі росли. Кириле, прошу, забирай так - краще вже не буде, а зіпсувати – можемо. Краще – то ворог доброго, розумієш?
– Гаразд, я подумаю, бувай.
Кирил пропадає з екрану коммунікатора і відразу – вхідний дзвінок. О боги цифрової ери! Це ж сам Цвяховий-Рубайло! Та невже?! Я не вірю своїм очам! Слава Всемогутній мережі і пророку її Марку Цукербергу, і святим її Біллу Гейтсу та Стіву Джобсу, та провайдерам її, та не перегріються сервери її! Тисну відповісти.
– Ілія Маркович, дорогенький ви мій, вітаю вас, рятівник ви мій! Де ж ви пропали? Ми ж домовлялися – в мене матеріал горить!
– Доброго дня, Ром! Завал на роботі повний. Не мав реально часу, вибачай. Тепер наступне: я питання твої переглянув, відповім тільки на два: те, що стосується режиму обробки звернень і результатів роботи взагалі. Все інше – це внутрішня інформація.
– Ілія Маркович, при всій повазі до вас і вашої справи, але на ці два питання я і сам можу взяти ваше відео дворічної давнини і вставити в статтю. Це ж нікому не цікаво. Всім потрібна геть інша інформація. Наприклад, в Полтаві і Херсоні організацію вашу, з подачі фундаменталістів-християн закрили, і ніхто не може зрозуміти чому. Подейкують, що місцеві інженери якось не так дзвони налаштували в тих областях, що вони одночасно якусь попсу грати починали по всій території. То що то було: баг налаштувань чи диверсія окремих механо-атеїстів? От це – цікаво, а ви мені – про графік роботи, який вивішений на вашому ресурсі у відкритому доступі.
– Ні, Романе, не можу! Або пишемо свіже відео на озвучені мною теми, або – ніякого відео взагалі.
– Геть ніяк?
– Ніяк.
– Згоден, тоді пишемо про графік. Я – готовий.
Запис є, Ілія Маркович зник з екрану, статтю – врятовано, терміни – виконано, хоча матеріал – ніякий за змістом виходить тепер. Але то вже не важливо. Ну не здивує Цвяховий-Рубайло публіку, не додасть нам унікальності, ну додасться в мережі до 54 відео ще одне таке саме – 55-е. Що поробиш – я не виключення. І хто я такий взагалі? Я ж не відомий блогер, щоб мені люди душу виливали чи ділилися важливою і цікавою інформацією – я звичайний копірайтер. Головне – вчасно здати замовлення.
Вхідний дзвінок. Кирил, замовник. Як же він вже задовбав своїми фрезерувальниками-клонами, андроїдами-автослюсарями та іншими напівлюдьми-механіками з їх насиченим внутрішнім світом.
– Так, Кириле, я слухаю тебе, друже...
