Літо... Це час коли спалахнуло кохання, чи не так? Минуло багато днів, та я пам*ятаю, які на дотик твої руки, обличчя, волосся. Скільки найкращих спогадів я несу в собі. Серце наповнюється трепетом, а мрії летять, їх неможливо стримати... Та дійсність жорстоко притоптує іх до землі.
Я без тебе... Чи можу жити, радіти? Ні, тільки в*янути. А чи можу я забути тебе? Хіба можна забути ті зустрічі, коли нас бачив тільки місяць, ту усмішку, якою ти мене зігрівав? Як тяжко без тебе, як сумно. Душать сльози, серце стискає біль, душа втрачає радість. Що ж мені робити з моїм коханням? Як його забути?
Ти, твій образ, думки про тебе і все, що пов*язане тільки з тобою, тривожить мене щоночі, не дає спокійно спати. Ти являєшся в снах, і я мрію проспати все своє життя...
Хоч ми зараз не разом, але моє серце поруч з твоїм. Я віддала його тобі... Я все ж вірю, кохаю, ЧЕКАЮ!
2009