Звертання у прозі
Ти на межі двох світів: вигаданого й реального. Створений моїми ілюзіями та вітром пам`яті. Привид. Мабуть, обпалений, тож боїшься всякої іскри. Навіть кораблики, побудовані з сірників, викликають тривогу. Помиляюсь. Ти просто в полоні іншої краси, далекої від буденності й земних релігій. Такі не зачиняються в кімнаті, щоб сповідуватися в програмі ворд або перед іконою. Інший. Морально сильний. Не пророкуєш пекло колишнім. Не шукаєш ідеальних. І не проси пробачення за не скоїне - не винний. Що каже твоє серце?.. Навчив любити. Навіть тих, що покинули на полі бою. Перебільшення. Звичайний. Тільки з ніжною усмішкою й сильним бажанням жити. Усе правильно. Шукаєш праведність. Не правда. Просто не вистачає сміливості грішити. Знаходиш спокій у самотності. А тим часом суспільство вигадує список можливих помилок, стандарти моральності й анарексичної краси. То нічого, що ти їм не відповідаєш. Будь поруч. У мріях. Там краще. Уяви, як літають жар-птиці. Мають крила, тож не мають стримуючих факторів.
