ПЕРУКАРНЯ
з рубрики / циклу «ПРОЗА»
Надворі йшов дощ. Надійці було так нудно, що й передати неможливо. Мама з татом на роботі. Бабуся після “хатнього гармидеру”, як вона називає своє порання по господарству, лягла подрімати. Мама ж завжди вчила старшу Надійку ( бо їй уже п’ять стукнуло ), що коли бабуся відпочиває, потрібно йти надвір, або гратися в хаті тихо, як мишки. Надвір на дощ іти не хотілося, а в кімнаті, де прямо на підлозі сиділи Надійка з Вовусиком, під тик-такання годинника панувала нудьга.
Вовусик гортав якісь серйозні татові журнали і малював олівцем на кожній сторінці по червоному зайцю. Ті зайці були розкарякуватими і з курячими лапами, та Надійка не робила братові зауваження, бо боялася, щоб той не розревівся. Йому ж ревіти, як дурному з гори скотитися. Так каже бабуся. Надійка теж добре пам’ятає, коли в неділю мама прийшла з перукарні, де завила собі волосся. Вовусик побачив маму з незвичайною зачіскою і зняв такий рев, що аж сусіди позбігалися. У три роки міг би бути й розумнішим. Мама дуже розгубилася тоді, і тільки мудра Надійка спромоглася її втішити, запевнила, що волосся знову скоро стане рівним і красивим.
Надійка дивилася у вікно на мокрі стовбури дерев, на сірі в бульбашках калюжі, на курей, що мокли під дощем і згадувала свою подружку Галю. Якби Галя була зараз у кімнаті, вона б не дала нудьгувати, щось би обов’язково вигадала. Адже цього року вже йтиме до школи. Може тому така кмітлива та винахідлива. Надійка дуже любить свою подружку.
Немов відповідаючи її думкам, стукнули сінешні двері, і сусідська Галя зайшла до кімнати в новому рожевому дощовичку. Надійка заздрісно оглядала ту шикарну річ і не могла намилуватися. Галя задоволено посміхалася. Дощовичка їй купили давно, і сьогодні, коли пішов дощ, вона дуже зраділа, що зможе похвалитися перед подружкою обновою.
– А моя мама була в перукарні! Вона тепер така гарна, як артистка, – голосно прошепотіла Надійка, щоб також хоч чим-небудь похвалитися.
На ті слова Вовусик здивовано підняв голову від своїх зайців, а кмітлива та винахідлива гостя скинула дощовичка і запропонувала гратися в перукарню. Першими клієнтами перукарні, звичайно, були Галя з Надійкою. Вони відрізали одна одній чубчики ножицями і закинули пасма волосся за шафу. Вовусик був і так голомозий, тому надалі прийшлося зайнятися іграшками.
Хотіли постригти лева, але його пластмасову гриву не брали ножиці. Лялька Мальвіна стригтися не бажала, тому вирішено було зняти з неї скальп. Нещасна мовчки зносила знущання, бо розуміла, що бабусі треба поспати. Мовчав і кактус, якому Вовусик, облишивши малювання, обрізав усі колючки. Та не таким вихованим виявився кіт Муня. Коли Вовусик чикрижив йому вуса, то ще ошелешено мовчав, але хвоста вкоротити не дав і заверещав на всю хату.
Скрипнуло ліжко у бабусиній кімнаті. Надійка злякано шикнула на Муню та його необачного перукаря. Може бабуся іще б поспала, коли б знову настала тиша. Та ні з того, ні з сього Галя вхопила себе за носа, почервоніла від напруги і чмихнула на всю хату. За нею тихенько закихкотіла Надійка. Вовусик не знав, чи йому плакати, чи сміятися, і вибрав останнє. Він смішно гикнув і голосно зареготався.
Бабуся встала і закрила веселу перукарню.
28.12.2023 15:30 .gif "{#}")
