09.04.2011 19:47
-
570
    
  - | -  
 © Останній Романтик

Порив моєї душі

Живу...  

Напевно ні легше сказати існую!  

Дивлячись на небо, на зорі я згадую її.  

Ті прекрасні очі, ті медові уста, її шикарні бедра, щиру і порою безтурботну дитячу усмішку, ніжний дзвінкий голосок. Її ідеальну. Її королеву мого серця!  

***  

Вже 3 місяці я самотній. Здається для інших це нічого всього лиш на всього 3 місяці! А для мене за ці три місяці пережита вічність. Ніч приходить і приходить сни єдина нереальна реальність у якій хотілось лишитись, заснути і непрокидатись, бо лише там я можу бути з нею, так лише у сні я можу обійняти, притиснути її до себе, гладити її прекрасне волосся... Лише там, лише у сні.  

***  

А прокидаючись зранку я розумію що все це сон. Вертаючись в реальність я починаю проклинати світ, проклинати себе, її, його. Говорячи чесно сам з собою, доходячи до приступів шизофренії. Я аналізуючи життя приходжу до розуміння, що життя для мене нецікаве... Хоча ні цікаве щоб зрозуміти чому ми розійшлись з нею, чому ми втратили кохання. В приступі апатії хочеться накласти руки на себе але нажаль моє життя належить не лише мені, адже завести дітей, сина...  

Це моя дань моїм батькам, дідам, бабусям і т.д. тобто дань предкам.  

***  

А розійшлись ми з нею через те що вона погана. Ні хоча кого я обманую, це я дурак причому повний! Так вона не ангел, але вона кожного разу терпіла мої виходки, мої психи. А я був сліпий я цінив її як скарб, але навіть не ніг уявити її реальну ціну... Її безцінність... Напевно недаремно кажуть ми цінимо щось по достоїнству втративши.  

Бля який я дурак! Заходячи в контакт я бачу онлайн подивлюсь на її фото і подумаю - яка вона прекрасна! На сторінку не заходжу боюсь, нехочу терзати собі серце. Написати ненапишу всерівно вона мене просто пошле. Зателефонувати хочу, незнаю номер! Хоча знаю, що її серце належить іншому, а моє їй! Я чекатиму стільки скільки зможу, напевно я пронесу свою любов через усе життя. Хоча здається краще забув би її сьогодні!  

А так вона для мене ЗАГУБЛЕНА У ДАЛЕКИХ МРІЯХ...  

Я її кохаю. 

T.h.e_L.a.s.t_R.o.m.a.n.t.i.c. 



м. Переяслав-Хмельницький, 31 жовтня 2010

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.04.2011 12:42  Лані 

З "руками" завжди краще кілька днів зачекати, ненароком можуть з"явитися більш нагальні справи.

Колись в школі ми навіть обговорювали тему самогубство-це сила , чи слабкість (читали твір "Гроза", де Катерина кинулася в річку від жорстокого домострою), правильна відповідь була, що вчинок сильний, але я точно знаю, що це слабкість.

 10.04.2011 11:10  © ... => Лані 

Зараз я вже це зрозумів коли знову зміг закохатись)))
Але довгих 5 місяців для мене були страшні муки...
Пробував навіть руки на себе накласти!!!

 09.04.2011 20:02  Лані 

  Життя занадто довге для одного кохання.

А чекання-це пасивний вид діяльності, на який неможливо вплинути, варто діяти будь-як, аби діяти, а в процесі можна щось переоцінити, або щось таки досягти. Жінки люблять впертих, наполегливих, які доводять, що в них є Він, а не хтось там ще...