Останні день коли вони кохали!
Це історія мого життя! Як все було кул!
Теплий літній дощ, точніш злива!
25 липня! Вони вдвох ходять по місту в пошуках місця в кафе щоб сховатись від дощу! Щоб пориматись за руки. Щоб подивитись:
Йому на неї маленьку, смугляву дівчину з русявим волоссям, курносим носиком, і безмежно красиви і задумливими карими очима!
І їй подивитись на нього високого, русявого, патлатенького, зеленоокого.
Вони знайшли вільну кафешку! Зайшли міцно тримаючись за руки! Сіли замовили по чашці еспрессо!
Їх погляди зустрілись і це було особливе почуття хвилини летіли, а вони тримаючись за руки дивились одне одному в очі, мовчали, але цей погляд каже більше тисячі слів.
-Я тебе кохаю. Сказав він.
-Я тебе також. Відповіла вона. І знову їх погляди зустрілись. І знову тишина.
Так 5 хвилин.
І нарешті офіціант приніс каву.
І вони посмакувавши кави. Пішли до неї додому вона хотіла переодягнутись, адже ця злива добряче їх промочила.
Ось її дома.
Вона просить зачекати кілька хвилин! Для нього ці 5 хвилин без неї здавались вічністю.
Він незнаходить місця ззовні, а в душі у нього спокій і впевненість. Вона найкраща, вона тільки моя, вона назавжди!
І ось вона, королева його серця, яка ж вона прекрасна. Люблю її, подумав він.
Вони пішли далі гуляти, тримаючись за руки! Так цілий вечір лише вдвох, лише слова, про кохання, лише цей закоханий погляд.
І ось одинадцята година вечора день міста якраз має виступати ТІК.
Вони ідуть туди до сцени, в парк там безліч людей, і безліч друзів його і її друзів та це для них неважливо їм нічого неважливо окрім одне одного.
І ось лунає пісня "Ноябрь" під яку вони вперше поцілувались більше 9 місяців назад!
Їх губи доторкнулись, руки сплелись палкими обіймами. І все ніби завмерло немає нічого є лише він і вона.
Північ він проводить її додому. Ось її дім і цей останній палкий поцілунок, остання зустріч їх очей, останній раз їх серця бились в унісон.
м. Переяслав-Хмельницький, 6 листопада 2010
