16.04.2011 04:40
-
1123 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Тетяна Чорновіл

ЧИ Є В БІЛКИ МОБІЛКА?

ЧИ Є В БІЛКИ  МОБІЛКА? Білка купила мобілку,
Скаче із гілки на гілку
І розпускає до ночі
Вигадки й брехні сорочі...
Петро Сорока.

Літала якось Сорока по місту і почула, як люди наспівували веселу пісеньку. Не всі слова стрекотуха розібрала, але зрозуміла, що йшлося там про Білку та мобілку. 

– Еге, та Білка наша тепер крута, коли мобілку має! – зацікавилася пташка і полетіла до лісу, щоб швидше новину комусь розбазікати. 

Летить і вдивляється з висоти у хащі, чи не трапиться з ким побесідувати. Аж раптом у кущах рудий з білим кінчиком хвіст мелькнув. Сорока вмостилася на найближчу гілку і почула, як господарка хвоста мурмоче собі під ніс: 

– Я Лисичка, я сестричка 

не сиджу без діла: 

я гусятка пасла... 


– Так-так! Мала б ти гусятка, якраз би їх пасла! Ти б з ними живо розібралася! – подумала Сорока, а вголос застрекотала: 

– Добридень, кумонько! А чи чула ти цікаву новину? У Білки є мобілка! 

Лисиця від заздрощів ледь пісенькою не вдавилася. Адже вона давно мріяла про мобілку. Навіть у снах бачила, як накине шнурок на шию і ходитиме пишаючись по лісу. І всі звірі її ще більше шануватимуть! А тут якась дурна Білка її обскакала! 

– Веди до тієї стрибухи, – рішуче тявкнула Сороці, – нехай покаже! 


Білка саме робила запаси на зиму, коли до неї завітали гості. 

– Стре-ке-ке! У тебе є мобілка? – бовкнула замість привітання Сорока з дуба. 

– А що це таке? – Білка від здивування аж жолудя з лапок упустила. 

– Телефон такий крутий з кнопками, дурна твоя голова, а ще дурніший хвіст! – нечемно обізвалася Лисиця під деревом. 

– Який такий телефон? Навіщо мені кнопки? Мені до зими ще півдупла всякої смакоти наносити треба! – працьовита звіринка метушливо зривала горішки з куща ліщини і складала їх уже на третю купку. 

– Ось побачиш, одну купку занесе в дупло, а про інші забуде. Нема в неї ніякої мобілки. – глузливо мовила Лисиця і подалася геть. За нею полетіла присоромлена Сорока. 

Білка навіть не звернула на них уваги. Вона схопила горішка і пострибала з гілки на гілку. А в дуплі обережно дістала з-під гриба... невеличкого телефона з кнопками. 

– Ало! Ал-о-о! Це Бурундук?! Слухай, приятелю! Тікай мерщій у нору і принишкни до вечора. Про мою мобілку хтось насвистів Сороці. Мабуть Ховрах. А та язиката привела Лисицю. Насилу від них відкрутилася! Пішли якраз у бік твоєї нори. Не подумай телефонувати, бо почують! Як захочеш побажати доброї ночі, можеш прислати SMS-повідомлення. А про Аську та Скайп взагалі забудь на деякий час! 

Публікації: Тетяна Чорновіл

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.07.2011 18:53  Оля Стасюк 

Супер! Гарний спосіб поповнення популяції білок і бурундуків. Треба б було прислати лісникам, а?

 16.04.2011 11:16  Лані 

І їх прогрес не оминув, ти ба! Цікаво.