Про казку

В сон мой тихо постучался Яркий-яркий светлячок. Светом-искрами бросался. Пел в траве шалун-сверчок.

Перша історія пригод цікаврика Клайма і його друзів з циклу "Казки Кремезних гір"

Щоб не тинятися без діла, Запаси миша рахувала: В сніпках пшенички шурхотіла, Картоплю в клунку сортувала На більшу, меншу й геть малу.

Заснувала сова на соснині У дуплі довідкове бюро. Бурмотіла: – Тут буде віднині, Служба мудрості всім на добро, Раптом хтось щось захоче спитати.

Ведмедю сон страшний наснився, Що він до їжака спізнився На добрі з кропом пиріжки. Швиденько вибрався з барлогу І, не шукаючи дорогу, Побіг снігами навпрошки.

У кролика, товариша сільського, Зайчисько з лісу якось гостював, А як назад зібрався йти в дорогу, Товариш купу моркви надавав, Щоб аж до лісу мав зубам роботу.

Як морозцю прогноз з вершка ялини Накаркала ворона кілька раз, Чудовий День Солодкої Калини Звірятам святкувати саме час.

Миша з нірки вранці рано Проробила хід під снігом В хащу лісу без доріг. Рухалась до пня старанно,

Прокинувся єнот зі снів зимових В дуплавині грабового пенька, Шукав запаси корінців у сховах, Підбив постелю, щоб була м’яка.

Покровителем 2022 года по восточному календарю станет чёрный (голубой) Водяной Тигр, который придёт на смену белому Металлическому Быку. По китайскому гороскоп...

Прокинувшись від голоду, В підпіллі миша спохвату Трусила сіль і борошно з горнят, Крізь сито все просіяла – Вареники затіяла Для себе й трьох маленьких мишенят.

Взялася якось матінка сорока Чималий горщик каші зготувати, Хоч конче знала – буде їй морока Сороченя мале нагодувати..

Зима в мерзлу пору Насипала снігу Всім жителям бору Для краси й на втіху З гаю та левади До пенька з осики Жваві танці грати Сходились музики.

Зима з вітрами стужу швидко Снує морозом запізнілим, Аж ген до лісу, скільки видко Захурделила пухом білим В дворах, у полі і в садку.

У дальню шафу миші Пробрались почитати Грубезні, в стоси складені книжки. У тьмі нічної тиші Заповзялись гортати Із дрібнотою літер сторінки.

Кріт в свою нору зиму пережити Покликав мандрівного пацюка. Казав: – Удвох не будемо тужити, Оселя в мене тепла та містка.

Кротові з топінамбуру та хрону Схотілось добру юшку зготувати Холодної осінньої пори, А скуштувати страву ту сезонну Надумав жабу й пацюка позвати

Ведмідь забрався в хащі журавлини, Й осінніх ягід досхочу наївся. Та сіялися з хмар дощу краплини І мокрий холод здогадом роївся...

Маленький їжачок у ліс гуляти Просився в мами осінню з нори. – Недовго! – мама стала наставляти, – Бо зимно вже, холодні дмуть вітри.

Вкладала спати матінка кротиха Своїх маленьких тройко кротенят – Узваром напувала із горнят, Під ніс бурчала колисанку стиха.

У затишній норі пригрілась мишка Осінньої вечірньої пори, До сну вляглась, гортала книжку знишка – Про сир читала казку разів три.

Переглядав їжак в своїй коморі На зиму заготовлене добро, Бо ж осінь холоди снує надворі, І сон-дрімоту чує вже нутро.

Стигне осінь холодами Між опалими листами, Капотить дощі згори. Хмари рвуть вітри в узвишші

В осінню пору сонячної днини Спішила миша в хатку між корчами До майстра вишивання їжака. Несла кошівку з клаптиком тканини,

На городі закинутім між бур’янів Чималенький гарбуз так принадно яснів. Десь узявся єнот: – Пахне смачно! Ого!

Чайний столик собі обладнала сова Між сучками на дереві скраю дупла, Щоб виднілася звідти вся даль лісова І затишною тепла домівка була.

Лисиця трохи ранувато встала Якогось дня осінньої пори Хвостом, як помелом мела-змітала Протоптані стежини до нори.

З весни на грядці заєць з їжаком Скопали землю і заскородили, Городець перемірявши ладком, В рядки капусту й моркву посадили.

Хоч був ведмідь народжений у стужу В тіснім барлогу в пору мерзлоти, Казав: – У осінь святкувати мушу, Бо де в мороз зігріти гостям душу? Та й торт у заві...

Знов осінь заросила ліс дощами, Між віть нависли хмар клуби імлисті, І краплі розсипались між кущами, Стікали потічками вниз по листі.