Добросусідство з Эльшаном (1) було дружним і веселим, затишні обіди в їдальні, фільми в домашньому кінотеатрі про таємниче життя Середземномор`я... Эльшан, в числі інших, любив ходити в гості, де одним з улюблених час провождений, предстовляли собою перегляди відеофільмів. У сирійців - це було доброю традицією, а для радянських військових офіцерів і їх сімей, заморським дивом (так як у нас в цей час про такий техніці мало хто чув, а володіли нею, лише тих, кому пощастило побувати за кордоном). Мама розповідала, що кіно-меню було різноманітним, починаючи від патріотичних, що дуже прийнято в цій країні, закінчуючи екзотичними жахами, де люди ставали здобиччю тигрів.
До всіх чеснот Эльшана: будучи чарівним, в сумнівних зв`язках помічений не був; трепено ставився до дітей, які йому беззастережно довіряли, я, в свою чергу, мала Благодать ділитися з ним сокровенними таємницями, а він мені завжди вірив, у Эльшана було незвичайне черешневе варення, яке він привіз з Баку. Величезна, трилітрова банка зацукрованого варення, кожна ягідка якого, була покритими привабливими кристалами цукру, що говорило про те, що Эльшан, або не дуже любив цей делікатес, або обсяг його виготовлення, виявився для нього непосильним. Як би там не було, мене, хоч і виховану в достатку (але в умовах дефіциту), відлучити від цей екзотичною ласощі було неможливо. І кожен день мама нагороджувала мене порцією приблизно столовій ложці цього варення. Незабаром моя до нього пристрасть, стала очевидна і довелося зізнаватися Эльшану, який в свою чергу, з радістю дозволив мені насолоджуватися цим продуктом. Та й не пригощав раніше, бо вважав, засахарившееся варення, непривабливимі ласощамі.
До новіх зустрічей на сторінках далекої і маловідомої Сирії...
1) Військовий перекладач.
На ілюстрації, автор нарису, Ольга Липа з сирійськимі маками і бузком, в доповненні з фіалками, вони являють собою букет гірських квітів (1988 -1991 рр.). Сирія. Автор фото - Володимир Липа.
