Такі близькі світи
Вона стояла на високому пагорбі, роздивлялася краєвиди, вкотре дивувалася земній і небесній красі. Підставляючи обличчя теплому вітрові, наповнювалася потоками щастя. Там, удалині, на безкрайньому небі вона бачила сонце і поруч з ним цілий живий паралельний світ: велике озеро й дерева біля нього, що росли півколом, далі лінію сільських садиб з деревами і трішки віддалік від них ще один дім в оточенні дерев. Таку красу на небі вона бачила вперше. То не хмари створювали картину, а так ніби сам Отець Небесний намалював той світ акуратними мазками оранжево-червоних та білих фарб. Кольори були хоч і яскраві, але небесний майстер досяг ефекту прозорості. Земний й небесний світ такі близькі. Здавалося, ніби два світи зійшлися тут в одному місці - на горі Зміїного валу, ніби два паралельних світи бажали щастя один одному і цій жінці, яка помітила ненароком іншими небачену красу.
Сонце світило однаково на обидва світи, жінці тій здавалося, що тепло і світло променів зігріває її світ, її саму, наповнює щастям. Близькість того іншого чудесного світу тішила серце. Може ті душі, що пішли у Вічність, мають там домівки? А чи ми такі ж у тому світі живемо лише з різницею у часі? - роздумувала вона, хоча того не знала. Знала, що поміж світами лише сонце, безмежна ніжність голубих небес, чуприни зелених велетнів земних - дерев та маківки високих будівель. А ще поміж світами текла любов у сяйві голубого неба. Той благодатний стан душі взяла з собою, коли махнула рукою на прощання комусь у світі іншому, хто так, як і вона спостерігав за земним світом з небес, тому, хто слав на Землю промені любові. Посміхнулась, повернулась і пішла додому. Душа раділа, серцю було тепло. Побачена картина зцілила рану, зникла біль у серці. Світи, поєднані променями сонця і любові, лиш раз в одному місці засвітились один для одного і роз`єднались. Шляхи ж бо різні, долі різні, як і в людей, у тих світів.
Васильків, 2017
