Ти пішов...
Сьогодні від мене пішла кохана людина… Зникла частинка мене… Ось так був – і нема… Зранку встав, одягнувся, і пішов… Не сказавши навіть, що йде… Пішов до іншої. Напевне. Раніше думала, що це неможливо… Що це – з іншими, а зі мною ніколи… Хоча, напевне, всі так думають. Не знаю як я уявляла собі ось це «расставание», але якось не так, не по-нормальному це якось вийшло. Ось так, не сказавши нічого-раз і все! В мене навіть не було можливості закатати істерику, поревіти перед ним, попринижуватися… Хоча, можливо, це й на краще… Щоб мої слова, сльози, щоб моє приниження могло змінити??? Нічого… Ти б усеодно пішов… Але ж це якось неправильно: піти до іншої і навіть не сказати, що ти йдеш. Вийти з кімнати, промовчавти, а потім – телефон і «Це все, я йду…». Боягуз, ось хто ти. Хоча, яка різниця, як хто йде від коханих, усе одно боляче і серце розривається! Усеодно хочеться ревіти, нікого не бачити і ще – з кимось поділитися своїми переживаннями, своїм болем, своєю пустотою…
Не знаю що стало не так з нами, з нашими почуттями… Сказати що серце болить, означає нічого не сказати, адже й раніше воно боліло, та й шрамів чимало залишилось, а зараз – лише пустота. Серце не те, що не болить, воно вже й не відчуває нічого. Душа, яка ще вірила у щось, розривається на частинки… В горлі - комок, на очах – сльози, і парадокс – життя продовжується! Завтра наступить усеодно, серце через декілька днів, місяців, років, навчиться жити, жити з тим болем, який подарував мені ти.
Маємо те, що маємо… А як хотілося бути твоєю… Душею і тілом… Належати лише тобі, бути коханою, жаданою, бути навіки лиш твоєю… Біль не дає зробити й подиху, знову самота обіймає та посміхається мені у вічі. Та я не хочу її !!! Кричу… Відштовхую… Та вона всеодно усміхається і ще не скоро мене покине. Просто потрібно навчитися з нею співіснувати. Адже колись їй надоїсть. Колись вип’є з мене усі соки, тоді знайде собі нову жертву, на яку повісить свій ярлик самотності.
Ти пішов... Чому? До кого? Куди?
Пробач, що не зупинила. Пробач, що не стала тим причалом, де тобі хотілося б залишитись назавжди… Просто пробач за все...
17.04.2011р.
