Оля Стасюк Протяг
Шелеснув вітер темним падолистом,
Торкнули пальці холод підвіконня.
Уже в мені - ні відзвуку, ні хисту,
Ні навіть ноти загнаних симфоній.
Уже в мені - ні поклику, ні віршу.
А тільки вранці ж захотілось раптом
Один лиш раз вдихнуть на кварту глибше,
Життя відчути глибше хоч на кварту...
Та ти пішов - ні думки не зосталось,
Ні стогону,
ні крику,
ані ноти.
Дракони - й ті в кутки позабивались.
По серцю полоснув холодний протяг.
14.12.2014 07:44 Деркач Олександр => © |
 Чудово |
10.12.2014 21:23 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарний вірш, хоч і сумний! Драконів твоїх також шкода! |
09.12.2014 13:30 Сашко Новік => © |
 гарно |
08.12.2014 22:21 Тетяна Белімова => © |
 Олю! Я б сказала, що чудово. Експеримент вдалий. Але ж відчувається, що не просто так написалося. Хай все буде добре))) Щиро бажаю! |
08.12.2014 19:50 Світлана Рачинська => © |
 Вдихнути і відчути глибше хоч на кварту - дуже... Прониклася... Чудово, Олю!... |
08.12.2014 17:31 Ганна Коназюк => © |
 Дорослий вірш!.. Класно, Олю! |
08.12.2014 12:06 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Рвучко так... і по-жіночому - чуттєво... |