День третій не настане
Вартові літа - 1 таке можливе, близьке й чуже в одну й ту саму мить
Вартові літа тут наче ще чатують, а розвідники зими вже бачать межі їх постів. Інколи ті межі розмиває холодний дощ, їх розтоптують і перетворюють на місиво багнюки люди своїми ногами, розорюють культиваторами, а опале листя чи залишена гнити січка засипають ті межі так, що вартові літа десь зміщуються від своїх звичних маршрутів все південніше і південніше. Теплі вітри лоскочуть все рідше їх носи, навертаючи на старі рубежі, але холодні дощі все частіше викликають нежить і збивають орієнтири вартовим літа.
Розвідники зими лишають повсюди свої сліди: холод, замерзлу вранці траву під білим макіяжем, застиглим склом прикриті мілкі калюжі і скам`яніли грудки вечірнього болота. Вони нахабніють із кожним днем: перекрикуються на рубежах, у відкриту плюються мокрим снігом, сміються голосно з наївних водіїв на літній резині, яку ті звуть універсальною чи всепогодною, і якось так невпевнено називають, все більше поглядаючи у бік шиномонтажек.
Так, тут осінь навіть не ходила: дерева досі стоять зелені, жовті цятки окремих опалих листів - то радше виключення з правил. Тепло. Щодня брехунці обіцяють мороз, а натомість маємо лише мрячку і сльоту. Вартові літа, правда, виглядають все більш миршаво, в своїх латаних шинелях з легкого льону.
Розвідники зими стають все більш нахабними: вони вже проводять стройову підготовку прямо на далині рушничного залпу. Але вартові літа не зважають - їм холодно, сумно і за короткий день, поки зігріються, вони не встигають розгледіти ті паради, бо думають вже не про службу, а лише про тепло.
Грудень. Вартові літа пішли: останнє маскувальне жовте листя опало і вояки тепла бояться, що їх от так неприкритих побачить ворог. Диверсійні групи зими здивовано оглядають порожні позиції. Вони, збентежені, ходять по окопах з зеленою травою і бліндажах, в яких ще квітнуть то троянди чи хризантеми, то достигають якісь ягідки - тут ще тепло.
Вартові зими по хазяйські займають позиції, прибирають залишки багать, встеляють всі переходи білим маскувальним килимом, повітряні ешелони - суцільним сірим саваном, водні перепони - закривають срібно-блакитним кришками, бо з води ще йде багато тепла, а "зимові" цього не люблять. Запускають маскувальні завіси з завірюх і вітру, і починають панувати...
Десь далеко на півдні Літо збирає залишки своїх військових загонів, щоб підлікувати і відновити втрачену силу своїх вартових. Годує своїх вартових медом і узваром, м`ятою чистить їх вкриті морозними опіками тіла.
Літо збирається наступати. Не зараз, звісно - військо так собі: латане-перелатане, морально зніяковіле у вкритих цвіллю сандалях. Але буде - Літу діватися ніде, та й купа народу від Весни та Осені, як і колись, так і зараз, наново проситься до лав його військ.
;)
+6°С, дощ, дивне місто Zp.
