Дванадцять прийомів літературної полеміки або Посібник з газетних дискусій
з рубрики / циклу «це не моє»
Від автора
Цей стислий огляд розрахований не на учасників пропагандиських змагань, а на читачів, щоб вони могли хоча б приблизно орієнтуватися в прийомах полемічної боротьби.
Йдеться саме щодо прийомів, але ніяк не щодо правил, тому що в газетній полеміці, на відміну від всіх інших видів боротьби - двобоїв, дуелей, бійок, побоїщ, сутичок, матчів, турнірів і загалом змагань у чоловічій силі, немає жодних правил - принаймні у нас. В класичній боротьбі, наприклад, не допускається, щоб супротивники лаялись під час змагань. В боксі не можна, завдавши удару по повітрю, заявити що супротивника нокаутовано. При штиковій атаці якось не прийнято, щоб солдати обох сторін оббріхували один одного - це роблять за них журналісти в тилу.
Але все це і навіть значно більше - цілком нормальні явища в словесній полеміці, і тяжко було б віднайти дещо таке, що знавець журнальних суперечок визнав би недозволеним поводженням, неведенням бою, грубою грою, обманом чи несвітською вихваткою. Тому немає жодної змоги полічити і описати всі засоби полемічної боротьби; дванадцять наведених прийомів - це лише найбільш розповсюджені, що зустрічаються в кожному, навіть найблагенькішому змаганні на шпальтах преси. Бажаючі легко можуть доповнити їх дюжиною інших.
1. Termini, себто, латиною, термінологія. У пропагандиській боротьбі використовуються спеціальні полемічні звороти. Якщо ви, наприклад, напишете, що добродій Ікс, на вашу думку, в дечому неправий, то добродій Ікс відповість, що ви "віроломно обрушились на нього". Якщо ви вважаєте, що, на жаль, в дечому не вистачає логіки, то ваш супротивник напише, що ви "ридаєте" над цим або "проливаєте крокодилячі сльози". Аналогічно цьому пишуть: "бризка слиною" замість "протестує", "обмовляє", замість "відзначає", "облива брудом" замість "критикує" тощо.
Будь ви навіть людина на рідкість тиха і безневинниа, ніби ягня, з допомогою подібних виразів ви будете наочно змальовані як суб`єкт дражливий, навіжений, безвідповідальний і почасти ненормальний. Це, до речі, саме собою виправдає вашого шановного супротивника, що обрушуєтся на вас з такою гарячністю: він просто захищається від ваших віроломних нападок, грубощів та лайки.
2. Despicere, себто, латиною, звертатись спогорда, стирати на порох. Нав`язування опоненту своєї інтелектуальної й моральної переваги, себто розуміння супротивника як людини обмеженої, недоумкуватої, графомана, базіки, доконаного нуля, дутої величини, епігона, безграмотного шахрая, лоха, лопуха, мерзотника і взагалі суб`єкта, негідного спілкування. Внаслідок такої апріорної посилки ви здобуваєте право на той великопанський, зверхньо-повчальний і самовпевнений тон, що невіддільний від поняття "дискусія". Полемізувати, засуджувати когось, не погоджуватись, але зберігати при цьому звісну повагу до супротивника - не входить до національної традиції.
3. Negare - заперечувати. Просте заперечення всього вашого - всього, що вам притаманне. Якщо ви, приміром, вчена людина, то можна ігнорувати цей факт і сказати, що ви поверховий базіка, пустодзвін і дилетант. Якщо ви протягом десяти років завзято твердили, що (припустімо), вірите в бісову бабусю або Едісона, то на одинадцятому році про вас можна заявити в полеміці, що ніколи ще ви не піднімалися до позитивної віри в існування бісової бабусі або Томаса Альви Едісона. І це зійде, бо непосвячений читач нічого про вас не знає, а посвячений відчує зловтіху від усвідомлення, що у вас заперечують очевидне.
4. Non habet, тут: констатувати відсутність. Якщо ви серйозний вчений, можна сказати, що вам не вистачає тонкого гумору, безпосередньості почуттів та інтуїтивної фантазії. Якщо ж ви виявитеся саме безпосередньою людиною, що володіє тонкою інтуїцією, вас можна вразити докорами щодо браку твердих принципів, глибини переконань і взагалі моральної відповідальності. Якщо ви розсудливі, то ви "ані на що не придатні, бо позбавлені глибоких почуттів", якщо ж ви володієте ними, то ви "просто ганчірка, бо вам не вистачає більш високих раціональних принципів". Ваші справжні чесноти не мають значення - досить лиш знайти ваше вразливе місце, і втоптати вас в бруд, вхопившись за нього.
5. Caput canis - "навішування собак", тобто гіпертрофування недоліків. Мистецтво вишукувати у гвалтованого супротивника лише негативні властивості. Якщо ви учений, над вами легко одержать перемогу, заявивши, що ви тугодум, балакучий мораліст, абстрактний теоретик або що-небудь у цьому роді. Якщо ви обачливі, вас можна назвати боягузливим; ви дотепні - скажуть, що претензійні; ви схильні до простих і конкретних доказів - можна проголосити, що ви посередні й тривіальні; у вас схильність до абстрактних аргументів - вас вигідно зобразити зарозумілим схоластом, і так далі. Для вправного полеміста просто не існує властивостей, точок зору і душевних станів, які не можна було б затаврувати, щоб одною лиш назвою викрити разючу порожнечу, тупість і ницість гнаного супротивника.
6. Imago - підміна. Читачу підсовується якесь небачене опудало, яке не має нічого спільного з дійсним співбесідником, після чого цей вигаданий опонент і надається до плюндрування. Наприклад, спростовуються міркування, які супротивнику ніколи і не приходили в голову, і яких він, природньо, ніколи не висловлював; йому показують, що він бовдур і глибоко помиляється, наводячи як приклади справді дурні і помилкові тези, які, однак, не належать йому.
7. Pugna - побиття, каменування. Супротивнику або концепції, яку він захищає, присвоюють неправдиву назву, після чого вся полеміка ведеться проти цього довільно взятого терміну. Це трапляється найчастіше в так званих принципових полеміках. Супротивника звинувачують в якомусь бридкому "ізмі" і потім успішно розправляються з цим "ізмом".
8. Ulises - Уліс, себто Одісей - античний символ марних блукань і хитрощів. Головне - ухилитися в сторону і говорити не по суті питання. Завдяки цьому полеміка вигідно пожвавлюється, слабкі позиції маскуються і вся суперечка набуває нескінченної тривалості. Це також називається "виснажувати супротивника".
9. Testimonia - свідоцтва. Інколи зручно використати посилання на авторитет (чий завгодно), наприклад, заявити: "ще Пантагрюель казав..." або "як довів Трейчке...". При відомій начитаності на кожний випадок можна знайти яку-нибудь цитату, що наповал уб`є супротивника.
10. Quousque?!... - допоки?!... Прийом аналогічний попередньому і відрізняється лише відсутністю прямого посилання на авторитет. Просто говорять: "Це вже давно заперечене", або "Це вже пройдений етап", або "Будь-якій дитині відомо", і так далі. Проти того, що спростоване таким чином, нема потреби наводити жодних інших аргументів. Супротивник примушений знову й знову захищати "давно заперечене" - завдання досить невдячне.
11. Impossibile - тут: не припускати. Не припускати, щоб супротивник хоч в чомусь виявився правим. Варто визнати за ним хоть дрібку розуму й істини - програна вся полеміка. Якщо деяку тезу не можна спростувати, завжди ще залишається можливість сказати: "Добродій Ікс береться меня повчати...", або "Добродій Ікс оперує такими плоскими і давно відомими істинами, як його...", або "Дивуйся, світе! Сліпа курка знайшла зерно і тепер кудкудаче". Словом, завжди що-нибудь та знайдеться, чи не так?
12. Jubilare - тріумфувати. Це один з найбільш важливих прийомів, і полягає він у тому, що поле бою завжди потрібно полишати з виглядом переможця. Досвідчений полеміст ніколи не буває переможений. Поразки завжди зазнає його супротивник, якого зуміли "переконати" і з яким "покінчено". Цим-то і відрізняється полеміка від будь-якого іншого вигляду спорту. Борець на килимі чесно визнає себе переможеним; але, здається, жодна ще полеміка не скінчилася словами: "Вашу руку, ви меня переконали".
Існує ще багато інших прийомів, але позбавте меня від їхнього опису; нехай вже літературознавці збирають їх на ниві нашої журналістики.
