24.03.2019 23:06
Без обмежень
16 views
Rating 5 | 4 users
 © Липа Ольга - Душа Українки

Монастир Святого Мойсея Абіссінського - обитель Мусульмано-Християнського братства

Історико - біографічний нарис (історична частина)  


продовження 


Монастир Святого Мойсея Абіссінського(1) - обитель Мусульмано-Християнського братства 

 

Приблизно в 80 км від Дамаска, поблизу міста Ен-Набк (араб. النبك ) на висоті близько 1320 метрів над рівнем моря, в глибині хребта скелястих гір Антилівану і пустелі (степу) Еш-Шам, яка складається з степових ділянок, що змінюють піщані, розташувався монастир Святого Мойсея Абіссінського (1), (арабською مار موسى الحباشي Мар Муса Аль-Хабаши).  

Цей монастир має особливу історію і являє собою притулок віротерпимості в багатьох значеннях.  


За переказами, саме тут жив Ефіопський монах-відлюдник Святий Мойсей (арабською - Муса) Абіссінець, який присвятив себе служінню Богу.  


Згідно канонічного житію, Преподобний Мойсей був рабом шляхетного пана і: « душа його була темна настільки, наскільки була темна шкіра», за що він був вигнаний і довго поневірявся, ведучи спосіб життя розбійника. Однак, Господь забажав помилувати Мойсея і направив його на шлях спасіння. Все подальше життя він провів в покаянні і молитвах, приборканні плоті і важких роботах. І будучи зведеним в сан пресвітера, зібрав навколо себе 75 учнів. Коли Преподобному було 75 років він попередив своїх ченців про те, що скоро на обитель нападуть розбійники і вб`ють всіх насельників. Коли ж у Святого запитали чому він не йде, Мойсей відповів: «Я вже багато років чекаю часу, коли мені виповниться слово Владики мого, Господа Ісуса Христа, який сказав: «Всі хто підняли ніж, від ножа загинуть»». Розбійники вбили Святого Мойсея і шість ченців, які відмовилися його покинути. 

 

На ряду з цим, існує благочестива легенда про Мойсея — відлюдника, принца Ефіопії, який відмовився від світського життя і заснував обитель на місці сучасного Монастиря. 


Історія Храмового комплексу бере свій початок з 6 століття, на місці колишніх руїн римських оборонних споруд (датованих біля першого сторіччя нашої ери). Будівництво Монастиря було закінчено у 11 столітті (Церква зведена в 1058 р.), який належав Антіохійської Православної Церкви, пізніше перейшов в юрисдикцію Сиро-католицького обряду.  


У 15 віку Храмовий комплекс був розширений і відреставрований, однак, на початку дев`ятнадцятого століття виявився покинутим і став поступово перетворюватися на руїни. У 1984 році, завдяки активному участі єзуїта і сходознавця італійця Паоло Далл`Ольо, висвяченого в сан Священика Сірійсько — католицької церкви, почалися роботи по відновленню Храмового комплексу, за підтримки Сирійської влади, разом з місцевою Християнською церквою і численними європейськими та сирійськими добровольцями. 

 

У 1991 році відновлювальні роботи були закінчені і заснована чернеча громада змішанного типу, на території якої постійно проживає 8 черниць і ченців.  

 

У Храмовий комплекс ведуть кілометрові сходи. Черниці і ченці живуть в окремих корпусах, але моляться і працюють разом. Обитель зберігає в собі стародавні і середньовічні фрески, відрізняється особливим аскетизмом і простим євангельським способом життя, з мінімальними сучасними умовами. Мешканці Монастиря займаються тваринництвом і землеробством. Паломники і відвідувачі розташовуються в гостьових кімнатах і, як правило, на них покладається обов`язок допомагати по господарству.  


В Монастир щорічно приїжджають віруючі з різних куточків світу, християнські та мусульманські паломники. Обитель заснована за принципами відродження Духовного буття, Євангельського образу життя, гостинності, братства Мусульмано-Християнських конфесій і віросповідань, визнаючи Іслам рівноправною релігією. Враховуючи поєднання багатогранних і самобутніх традицій, статутом Монастиря встановлено проведення церковних служб арабською мовою, а при вході в Храм, прийнято знімати взуття.  

 

Коли я згадую Сирію, думаю про неї, я не знаю, де закінчується Іслам і починається Християнство, ці межі стерті, тут, в Серці Світу, колиски Віри! 


1. Ефіопського 



Далі буде... 


Автор нарису - колишній місцевий житель Сирії (Дамаск - Хомс - Масьяф (мухафаза Хами)) 


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.03.2019 10:05  Тетяна Ільніцька => © 

Авжеж! Усе в наших руках - світ без меж вабить нас далекими і цікавими мандрівками))) Дуже хочеться побачити все на власні очі! Але й Ваші оповіді допомагають усе побачити.
На жаль, за посиланням не вдалося відкрити матеріал((( Ви ж знаєте, що в нас багато російських сайтів заблоковано. 

 27.03.2019 17:27  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дорога пані Танечко, Щиро Дякую!!! У березні відкрився туристичний маршрут до цього монастиря, до Сирії повертаються туристи...)) Можливо, ми колись і вирушимо в цю подорож...по гостинній древній землі, Святій Землі в якій зароджувалося Християнство... по стопах Апостолів... Пані Танечко, з радістю публікую посилання на авторське прочитання, прошу вибачення, що російською, але від чистого серця!!!))))))))))))))) 


 26.03.2019 22:43  Тетяна Ільніцька => © 

Пані Олечко, як цікаво Ви все описали. Ніби запросили і нас, вдячних читачів, із Вами в мандрівку. Таке єднання вір і віротерпиміість - це досить таки незвично. Я ще ніколи не чула про такі конгломерати... Здивована. Мушу обдумати...
Дякую, що поділилися цікавими фактами))) 

Публікації автора Липа Ольга - Душа Українки

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо